Коли я вже напевно знала, що їду до Іспанії, я купила два підручники з іспанської. Хотіла купити більше, але у фірмі, яка мала відвезти мене до Іспанії, мені порадили не брати багато книг, тому що багаж мав виглядати так, начебто я їхала тільки на два тижні, а не на два роки. І іспанську в Україні я навмисне не вчила, щоб не зіпсувати мову. Я сподівалась, що з мовою впораюсь швидко. Перед поїздкою я консультувалась з колишньою колегою по роботі Діаною, яка вже кілька разів з'їздила на Ібіцу мити посуд у ресторанах. Діана мені сказала, що перші приблизно три місяці іспанська це просто суцільне "бу-бу-бу", а вже через три місяці починаєш розрізняти слова, а згодом приходить розуміння окремих коротких речень. У мене період "бу-бу-бу" продовжувався трохи меньше, десь уже через три місяці я могла говорити нескладними реченнями, могла у магазині попросити потрібні товари. Я дуже уважно слухала, як люди розмовляють на вулицях, уважно слухала, як розмовляють актори у фільмах, як розмовляють ведучі новин. Поки не розумієш мови, вона звучить як мелодія, але як тільки починаєш розуміти значення слів, мелодія мови, на жаль, зникає. В іспанській мові мені дуже не сподобались звуки С тa Z, тому що при їх вимові іспанці негарно, як мені здалось, висувають язика.

За кілька місяців навчання іспанська помаленьку почала показувати мені свої секрети. Дивно, що поки ти не знаєш якогось слова, ти його не чуєш. Але як тільки ти вивчаєш якесь нове слово, то ти його починаєш чути на кожному кроці.

У мої перші місяці перебування в Іспанії я зовсім не чула ніяких лайливих слів. Але пізніше я зрозуміла, що я їх не чула тільки тому, що я їх не знала. Як тільки мені почав відкриватись світ іспанської лайки, то я зрозуміла, що він сміливо може конкурувати з російською. Мені завжди здавалось, що більш брудної мови, ніж російська, не існує. Але мова великого Сервантеса багата не тільки на багаточисельні епітети, на безкінечну кількість часів дієслова, вона ще страшенно багато лайливими словами. Як тільки я почала взнавати якісь матьоники, то виявилось, що вони звучать скрізь. Мене дуже вразило те, що ці сороміцькі слова звучали у фільмах, у інтерв'ю, у деяких передачах. Єдині, здається, випадки, де їх не говорили, це були новини, виступи політиків та науковців. Правда, одного разу іспанського президента Рахоя підвів включений мікрофон і він на всю Іспанію сказав, що після параду він  має, п.зд., ще зустрічатись з колективом однієї установи.

Навіть багато батьків вживають лайливі слова у присутності дітей. Маленькі діти не говорять лайливих слів, думаю, тільки тому що ще їх не розуміють. Усе це трохи похитнуло мою віру у європейську культуру, але тепер, коли я читаю українські газети, знову починаю вірити саме в європейську культуру. В Україні зараз проходять такі процеси як у період після жовтневого перевороту: у письмовій інформації вживаються усі слова.

Українські батьки, мені здається, були обережнішими у присутності дітей, чоловіки у присутності жінок, молодь у присутності дорослих. Але не скрізь і не завжди. Одного разу я подорожувала з групою чоловіків з села Чорнівка. І ось цю групу чоловіків оштрафували за матерні слова на львівському залізничному вокзалі. Це ж як треба було материтись, щоб не ніжні вуха вокзальних міліціянтів не витримали чорнівських матьоників? Більше я про такі штрафи ніколи не чула.

Одним з перших лайливих іспанських слів, які я взнала, це було слово coño, що означає жіночий статевий орган. Це слово може вживатись для підсилення емоції, але без злості, для виявлення захоплення, здивування, роздратування.

Друге подібне слово, яке є настільки розповсюдженним, що я його ще не вживаю сама у мові, але вже втомилась робити зауваження моїм дітям і сприймаю його майже нейтрально: це слово joder, що в перекладі означає дію чоловіка під час статевого акту. Вживається майже так само як coño.

Велике місце займають у лайливій лексиці чоловічі яєчка: cojones. Палітра використання цього слова також досить широка: коли хтось не хоче щось робити, то кричить "cojones!", у інших ситуаціях використовують приблизно так само як ми наше "чорт забирай!" Також коли хтось хоче сказати, що хтось йому чимось надоїдає, то кажуть, що хтось йому торкається до яєць. Коли хочуть сказати, що людині треба наважитись на якийсь вчинок, то кажуть, що йому треба мати яйця.

Але найбільше мене вразило у іспанській (до речі самі іспанці свою мову називають іспанською або кастильскою) велика група лайливих слів, які самі іспанці відносять до cagamientos. Як би точніше перекласти це слово? Cagar перекладається срати. І відповідно cagamientos можна перекласти як сральники. У що тільки не серуть іспанці!

Я до приїзду до Іспанії вважала, що в цій країні дуже укорінена католицька релігія. Не можна сказати, що це не відповідає дійсності. Але тут є досить багато людей, особливо лівих поглядів, які спокійно заявляють, що вони атеїсти. І їх не так мало. Це якось не вписується в українські реалії, де суспільство не толерувало би таких зізнань, хоча багато хто тільки формально є віруючим, але не живе по Христових заповідях.

 До чого я веду? Виявляється, що іспанці (не знаю чи лівих тільки поглядів) вживають такі вислови:

- Я серу на бога!

- Я серу на діву (Марію)

- Я серу в молоко, яке ти смоктав

- Я серу в десятку (десятка - найвищий бал у школі)

- Я серу на всіх твоїх мертвих

- Я серу на твою матір-проститутку, яка тебе народила

- Я серу на твою матір - це схоже на сварливі слова на Буковині - серу матері.

Також мене вразив вислів: я серу в море. Мені просто цікаво, як можна намалювати цей процес? Море мало б бути дуже маленьким, або хвилі мали б не котитись.

Іноді іспанці скорочують свій сральник і просто кажуть: Я серу, але не вказують у що саме. Або просто кажуть: me ca - просто скорочення двох слів, тобто приблизно: я се.

Я коли вперше почула ці cagamientos, я просто отетеріла. Як це: я серу на молоко, яке ти висмоктав з грудей твоєї матері? Або я серу на Бога? Або на всіх твоїх мертвих? Це просто не вкладалось в мою голову! Цікаво, у який період зародились такі вислови? Мабуть, не у період інквізіціі.Тоді за такі слова шлях був би пряменько на вогнище.

Але з часом я помітила, що у більшості випадків при вживанні cagamientos, усе залежало від інтонації, що якоїсь сильної ненависті чи глибокої злості не було. У своїй більшості іспанці дуже доброзичливі, незлобливі. Мені навіть іноді здається, що вони взагалі не відчувають дуже сильних емоцій. Великих коливань температури не буває. Ну і також, хочу сказати, що я знайома з такими людьми, які таких cagamientos не вживають ні самі, ні в присутності дітей.

Вживають іспанці при критикуванні когось також назви тварин, але трохи у іншому значенні.Наприклад жінку, коли називають zorra (лисиця), то це означає жінку гулящу, а не хитру як в українській мові. Також вживається по відношенню до чоловіків слово козел (cabrón), в іспанській мові це слово більш образливе ніж в українській.

Коли іспанка сама про себе хоче сказати, що вона занадто тяжко працює, то каже, що працює як ослиця (наше українське працює як віл, або як кінь ).

 І ще: іспанці ніколи не сваряться на вулиці. Якщо колись, дуже рідко, почуєш сварку на вулиці, то швидше за все то будуть не іспанці.

 І найголовніше: Після іспанської лайки майже одразу настає мир.

Олена КОСЕНКО