Вся країна здогадувалась, що їм гаплик, їм це горстці бійців ЗСУ, переважно десантів 80-ої та 25-ої бригад, а вони в своїх відео-зверненнях, запевняли друзів та родичів, що в них все добре. Ворог розумів, що українським солдатам вже нема чого їсти і нема чим стріляти, так виходило з усіх розрахунків та розвідданих, і кожного разу, при спробі штурму, наштовхувались на шалену відповідь оточених вояк.

Луганський аеропорт заблокований з усіх боків, десь там в самому лігві бойовиків наші хлопці і пробити шлях до них, здається, нереально, але побратими створили іншу реальність і величезною колонною прорвались до летовища.

Луганський аеропорт - фортеця героїв.

13 липня 2014 року колонна з десятків машин прорвалась до летовища. Під керівництвом комбрига 80-ої бригади вони пройшли шлях від Щастя до самого Луганського аеропорту, це майже 80 км ворожою зоною. Рухаючись тилами бойовиків, по можливості оминаючи їх блок-пости, а там де треба то знищуючи їх - вони везли продовольство, боєприпаси та техніку своїм побратимам.

Здається тоді навіть російські вояки розгубились від такої відчайдушності - величезна стрічка рухалась по об'їздній самого Луганська. Бойовики все що було поруч тоді скерували в бік колони і таки підбили БТР. Просто на мосту, де немає об'їзду, спалахнув як сірник той перший БТР, що вів колонну.

В тому БТР загинуло четверо бійців 80-ої бригади.

Охоплену вогнем машину довелось скидати танком у прірву, аби відкрити шлях іншим, що всю цю вимушену зупинку знаходились під нещадним обстрілом терористів. Тоді командир бригади Андрій Ковальчук під час маршу отримав поранення, але зізнався в цьому лише коли потроху почав втрачати свідомість, вже на під'їзді до летовища. Від евакуації відмовився і лишився боронити Луганський аеропорт разом зі своїми хлопцями.

Під час маршу окрім загиблих, було й півтора десятка поранених, підбито кілька одиниць техніки. Але основна сила дійшла. Аби стати пліч о пліч із захисниками летовища і продовжити його оборону.

Вічна пам'ять загиблим..
І пам'ятаємо про героїчні вчинки наших хлопців, бо це вже історія,наша історія.