Опинившись "всередині", починаю розуміти, чому переважна більшість українців досить зневажливо (м"яко кажучі) ставляться до чиновників.

Два приклади з особистого досвіду:

1. Як розповів мені Посол Канади, після того, як Уряд Канади надав нашим військовим безоплатну допомогу (пам"ятаєте, літаки з формою та взуттям) знайшовся один чинуша (дуже толерантно називаю цього персонажа), який спробував виставити Уряду Канади листа з претензією щодо сплати якогось збору. В разі невиплати, чей діяч погрожував міжнарожними позовами. Звсіна річ, обурені канадійці та американці звернулись до вищого керівництва держави і питання було вирішено. Але, я не сумніваюсь, що "автор ідеї" продовжує виконувати свої обов"язки.

2. Щойно отримав в руки Листа від UNICEF. Справа в тому, що ця міжнародна організація, в рамках міжнародної гуманітарної допомоги, здійснює забезпечення водоканалів Донецької та Луганської областей рідким хлором для обеззараження питної води. UNICEF закуповує хлор в Дніпропетровській області та передає його за призначенням. Замість того, аби низько вклонитись в ноги тим, хто допомогає нам, якийсь чиновник з Державної Служби експортного контролю вирішив, що, так, як UNICEF не є резидентом України, то ції благодійні дії є експортом та підлягають "контролю". В результаті такого "державницького" підходу, робота Попаснянського водоканалу знаходиться на межі зупинки, а пара мільйонів українців може залишитись без води.

Відверто кажу: від таких дій деяких чиновників зтискаються кулаки! Але, здебільшого, така діяльність/бездіяльність обумовлена діючими Законами, інструкціями, регламентами, постановами и таке інше.