На початку 2000  Румунію лихоманило від реституції.

Громадяни отримали право на відшкодування конфіскованого комуністами майна, натомість грошей на компенсації в бюджеті не було.

Румунська лихоманка зачепила Європу, точніше - європейські суди, які потерпали від непідйомної кількості позовів, поданих румунами.ЄС  почав вимагати від румунського уряду створення дієвого механізму для вирішення проблеми.

Проаналізувавши свої ресурси та економічні проблеми, високий рівень корупції, складний і затягнутий перехід до ринкової економіки, малий обсяг іноземних інвестицій, румуни створили Fondul Proprietatea.

До цього Фонду у 2005 році було передано міноритарні пакети (від 5% до 25%) 20 топових  державних компаній і 49 приватних, невеликі частки яких залишалися у власності держави.

Частину акцій було роздано населенню, яке постраждало від конфіскації майна румунськими комуністами, решту -  залишили у державній власності і траншами реалізували на фондовому ринку.

Перші п'ять років, поки Фондом управляли представники держави, а усі політичні сили боролися за можливість поставили туди своїх людей, Фонд не справлявся з завданням.

У 2009 було проведено двоетапний тендер на управління, у якому взяли участь 35 міжнародних компаній з управління активами. Перемогла американська Franklin Templeton (FT), контракт з якою було укладено на чотири роки, потім ще на два і - ще на два.

Станом на 2016 рік Fondul Proprietatea - один з найбільш успішних прикладів управління міноритарними пакетами держпідприємств, №6 в світі серед закритих інвестиційних фондів з вартістю активів в три млрд євро.

За допомогою Фонду румунам вдалося не лише успішно вирішити питання реституції, але й оживити фондовий ринок країни, покращити якість управління корпоративними правами держави і знизити рівень корупції на підприємствах, зробивши їх прибутковими.

Питання реституції в Україні поки не стоїть, але всі інші досягнення румунського Фонду в контексті наших проблем однозначно заслуговують на увагу.

Прийшовши до Фонду рік тому, я, серед іншого, зіткнувся з проблемою цілеспрямованого подрібнення пакетів для здешевлення активів. Наразі тільки на балансі Фонду державного майна України  перебуває 185 міноритарних пакетів акцій господарських товариств (ТОВ, ВАТ, ПАТ, ЗАТ): 114 - розміром до 25%, 71 -  від 25 до 40%.

Думаю, не відкрию нікому таємниці, якщо скажу, що прибутку від таких пакетів держава майже не отримує, втручатися в управління практично не може - з міноритаріями у нас не церемоняться.

Так і висять ці пакети на ФДМУ, виставляються десятки разів поспіль на продаж і не знаходять покупця, бо нікому не потрібні, навіть мажоритарним акціонерам.

Тож досвід Румунії  в успішному управлінні такими активами ми вивчали не з теоретичного інтересу, а щоб зрозуміти: яким чином міноритарний акціонер зміг вплинути на підприємства, допомогти їм стати прибутковими, змінити систему корпоративного управління?

В наших реаліях це здається якимось дивом. Що ж зробили румуни?

Наповнивши свій Фонд, вони виставили на фондовому ринку його контрольний пакет, попрацювали над тим, аби залучити до придбання пакетів акцій іноземних інвесторів і провели подвійний лістинг на Лондонській фондовій біржі (GDRs).

Перед управляючою компанією Franklin Templeton було поставлено кілька завдань:

-         максимізація доходу на кожну акцію Фонду;

-         активна участь в наглядових радах/управлінні кожного підприємства;

-         викуп акцій у населення і повернення йому коштів (в межах програми реституції);

-         зниження дисконту між NAV (Net Assets Value - чиста вартість активів) і рівнем капіталізації компанії.

Для виконання цих умов  FT отримала можливість рекомендувати уряду здійснювати  IPO державних компаній і пропонувати законодавчі ініціативи, які завдяки втручанню міжнародних організацій (МВФ, ЄБРР, ЄК) активно підтримувалися парламентом.

В результаті FT отримала 1-2 місця в кожній з наглядових рад підприємств Фонду, отримала право брати кредити в банках, продавати акції Фонду і купляти будь-які акції на ринку.

У якості заохочення компанія отримала фіксовану комісію в 0,6% від отриманих дивідендів та додатковий відсоток за перевиконання плану.

В результаті за сім років управління FT досягла неабияких показників.

По-перше, двічі скоротилося співвідношення між чистою вартістю активів компанії і рівнем її капіталізації.

По-друге, ціна однієї акції Фонду виросла у чотири рази.

По-третє, EBITDA підприємств Фонду зросла в середньому у два рази.

По-четверте, частка збиткових підприємств скоротилася у п'ять разів.

По-п'яте, дивіденди на одну акцію становили 6-7% від вартості акції, що в 2-3 рази вище, ніж в середньому на світових фондових ринках;

По-шосте, усі державні підприємства перейшли на управління за стандартами ОЕСР.

По-сьоме, за програмою реституції FT виплатила населенню близько одного млрд євро шляхом викупу у нього "реституційних" акцій Фонду.

По-восьме, суттєво зросла капіталізація фондового ринку Румунії. Якщо ще в 2005-2006 роках на Фонд припадало до 70% капіталу всіх компаній біржі, то в 2016 - 30-40%.

Зазначу також,  що при цьому уся команда FT складається усього лише з п'яти членів комітету, трьох керівників і менше 30 аналітиків і економістів.

Рецепт успіху зрозумілий, хоча й непростий: необхідно зібрати докупи міноритарні пакети, відібрати для управління велику міжнародну компанію, дати їй широкі повноваження і хорошу винагороду, додати беззаперечну підтримку уряду і парламенту, а також приправити "прискоренням" від міжнародних організацій.

Подібний Фонд необхідний Україні. За одностайної підтримки і розумної стратегії він допоможе реанімувати фондовий ринок, зменшити корупцію, покращити управління на державних підприємствах і збільшити їх прибутковіть.

Нагадаю, що для результативності роботи Фонду Румунії довелося ухватили закони, за якими зараз живе вся країна. Це буде корисно і для української економіки.

А кошти від нього можна використовувати для вирішення найбільш нагальних проблем країни: він міг би стати ресурсом для пенсійних фондів або дати кошти на погашення зовнішніх боргів чи модернізацію інфраструктури, важливої для громадян.

Як на вашу думку, які першочергові проблеми варто було би вирішити за рахунок коштів, акумульованих такою організацією?