Крим відділений від материкової України 500-метровим перешийком, який перерито мінними полями й огороджено колючим дротом, пише в своєму блозі на "Новому часі" дипломат Богдан Яременко. В районі Чонгара й інших наземних переходів сконцентровано величезну кількість російських військ та інших силових органів. Якщо через усі ці перешкоди проходить українська диверсійно-розвідувальна група і проносить при цьому величезну кількість озброєнь (як стверджує ФСБ, 20 саморобних вибухових пристроїв, боєприпаси і спеціальні засоби ініціювання, штатні протипіхотні та магнітні міни, а також гранати і спецзброїю), то можна тільки уявити, що ця ДРГ могла б зробити в Москві, де немає мінних полів і всього іншого.

Загалом, прогавила ФСБ українську ДРГ. Тепер зрозуміло, чому росіяни провели зустріч Ердогана і Путіна в Санкт-Петербурзі, а не в Москві: мабуть, у столиці вони просто не могли забезпечити належний рівень безпеки.

Якщо говорити серйозно, то я не сумніваюся, що своєю заявою про підготовку української розвідкою терактів в окупованому Криму ФСБ прикриває якийсь прокол. Робиться це все по-російськи незграбно. Інтереси самого півострова ніхто не враховує, після подібних заяв спроби організувати там курортний сезон зводяться нанівець. Силовим відомствам Росії, мабуть, глибоко начхати на інтереси кримчан і соціально-економічний розвиток Криму. Вони виконують своє завдання: тримати півострів під контролем і в покорі, попутно провокуючи Україну і створюючи для неї проблеми.

Разом із тим, Україна має законне право повернути півострів силою. Згідно з міжнародним правом, Крим – українська територія, яку збарали незаконним шляхом. У контексті права на самозахист Україна може застосовувати силу для повернення цієї території. Судячи з усього, Російська Федерація це добре розуміє і багато в чому побоюється. Особливо, враховуючи той факт, що на території Криму наростають антиросійські настрої, викликані нездатністю Москви забезпечити соціально-економічний розвиток цієї території на тому рівні, на якому це робила Україна.

Очевидно, росіяни зіставляють всі ці тенденції і вигадують ситуації, які дозволили б привернути увагу до України та перекласти на неї провину.

Що робити самій Україні? Передусім, не потрібно бути настільки істеричними, наскільки такою є Росія. Якщо Москва робить дурну, істеричну заяву, це не означає, що всім українським відомствам (і СБУ, і РНБО, і Міноборони) потрібно в один голос кричати: це не ми! Потрібно зберігати гідність: нехай краще бояться, ніж співчувають.