Стрічка засмучена і навіть люта за суддівство олімпійське у боротьбі. І обурюються, і дивуються, що грузин бігав радісно з російським прапором, а суддя якийсь був також грузин і підсуджував російському громадянину, грузину за походженням.

Як ми вгрузли в стереотипах, як ми піддалися уявам шляхетності та чесності боротьби, в якій два роки тому брали участь, кажуть, максимум 10, а то й менше, відсотків українців.

Ми вирішили, що якщо грузин на Олімпіаді, то обов'язково Шавдатуашвілі, якщо судді, то чесні, якщо стояв на Майдані, то молодець на все життя, якщо навіть боровся за перемогу Майдану чергуваннями, нарізанням бутербродів, киданням грошей у скриньки чи навіть штовханням із силовиками, то не може бути гі...ном у повсякденному житті.

Чи так завжди було після великих потрясінь чи зараз загострилося - суспільство сповільнилося у поступі, якісь дитячі реакції і такі ж дитячі уявлення про все - хотіти все й одразу і надувати губки, якщо не так, як хотілося.

Якийсь час замилування стереотипами прийшов: грузин, отже, патріотичний дзюдоїст, майданівець, отже, шляхетний лицар у шахтарській касці, гарно пише у ФБ, отже, знає, як жити усім далі, освічений і начитаний, отже мудрий і добрий.

Воно й буває так, на щастя, але на те вони й стереотипи, щоб розуміти, як це все відносно...