Заява Ангели Меркель про те, що вона не бачить підстав для зняття санкцій проти Росії, - очевидний доказ того, що спроба обдурити західних партнерів не приносить Путіну дивідендів

На чому будувалася гра Кремля навколо Донбасу? На прагненні зберегти свій контроль над окупованими територіями і одночасно домогтися пом'якшення санкцій проти Росії. Зробити це передбачалося дуже простим способом. Не доводити, що Росія до конфлікту не причетна, ні. А переконати партнерів у тому, що відповідальність за невирішений конфлікт в рівній мірі і на Росії, і на Україні. Але ж Україну не карають за те, що вона не може виконати свою частину зобов'язань? Так за що ж карати Росію?

Ця логіка була сприйнята західними партнерами лише частково. Так, країни - учасниці "нормандського формату" вимагають виконання Мінських угод і від України, і від Росії. Але разом із цим санкції залишаються важелем тиску на Москву. І поки Мінські угоди не будуть виконані, санкції не будуть скасовані. Це погана новина для Путіна.

2017 рік є стратегічно важливим для російського президента. Якщо в цьому році російські державні компанії не зможуть перекредитуватися і розрахуватися по боргах, почнуться незворотні зміни в самій тканині економіки країни-агресора. І ці зміни будуть коштувати Путіну не тільки грошей, а й влади.

Зрозуміло, що зараз Кремль намагатиметься домогтися скасування санкцій за допомогою своїх доброзичливців в Європейському Союзі. Але такі спроби вже робилися в минулому - і успіху не принесли. Для скасування санкцій необхідно перш за все домогтися зміни позиції Берліна. А це у Путіна не виходить.

Що в такій ситуації робити Україні? А нічого особливого. Продовжувати сприймати Мінські угоди як пастку для нахабного агресора. Капкан, в якому він повинен безславно померти. Демонструвати власну готовність до виконання зобов'язань. І коли президент Петро Порошенко в телефонній розмові з казахстанським колегою Нурсултаном Назарбаєвим каже, що готовий до компромісів, але для них немає голосів в парламенті, він якраз йде цим шляхом. Це якраз те, що добре розуміють на Заході. Українське керівництво прагне виконувати свої зобов'язання, але суспільство не готове. Парламент не буде за ці зобов'язання голосувати. Будь-який західний політик на місці Порошенка розвів би руками.

А ось у Путіна парламент слухняний. І він це не раз із задоволенням демонстрував. Тому Путіну ніхто і ніщо не заважає виконати Мінські угоди. І якщо Росія не виконує свої зобов'язання - значить, такою є воля її президента. А коли Путін погрожує відмовою від Мінських угод і виходом з "нормандського формату", він таким чином взагалі робить санкції безстроковими. Тому що якщо їх "відв'язати" від миротворчих зобов'язань Росії, то взагалі незрозуміло, коли їх скасовувати. Може, ніколи?

Отже, Путін на правильному шляху. І Ангела Меркель теж.