У зв'язку з підвищенням цін на споживання води, тепла, електроенергіі, природно, підвищується градус хвилювань, невдоволень і обговорень тарифів. Чому - зрозуміло, бо реальні зарплати не дуже далеко побігли вперед і залишок від сплати комунальних послуг не гігантський явно.

Але, читаючи іноді коментарі чи слухаючи висновки від таких нагальних людських щоденних проблем, іноді виникають дуже дивні враження.

Пам'ятаю, як на зорі пєрєстройки народ почав відносно масово їздити за кордон, і всі насміхалися над жаднюгами-німцями, які набирали раковину води для миття посуду, а не лили воду веселим потужним потоком. Пам'ятаю полоскання білизни по півгодини з відкритим краном. Як капали місяцями крани.

Мало хто з нас вимикає воду на час чищення зубів, світло весело мерехтить у всіх кімнатах і ми бурчимо, коли хтось ходить з сім'ї і вимикає це світло. Опалення у квартирах - гріх нарікати, а ще й так шарашить у батареях, коли в квітні на вулиці +25 градусів, що ми відкриваємо усі вікна. А 'дурні' німці чи поляки ходять взимку у теплющих шкарпетках і теплих светрах у квартирах. Ванна, повна води, нескінченний душ, миття посуду під проточною водою, яскраве світло, тепла, а тому й затишна квартира - все це надзвичайно приємні речі. Але за них треба добре платити. Такі реалії життя.

Проте ми не звикли до того, що найцінніше в світі - це справді найцінніше, що мають люди: вода, тепло, світло. І з кожним роком цих скарбів, на жаль, не більшає.

Нам хочеться, щоб було так, як в умовних німців, але, щоб все недорого і без жодних незручностей життєвих, оцих економій дурних, виключань за собою світла, теплозберігаючих ідей, заощадження води, адекватного розподілу тепла сезонного, розумного утеплення квартир і навіть вимушеного зменшення площі цих квартир, обміну на менше житло, економніше.

Схоже, що це одні з найважчих наших звикань, але, думаю, доведеться таки приймати нові звички і вимоги нових часів.

Передосінні думки, навіяні чудовим теплим повітрям і відносно довгим світлим вечором.