Чому ми приховуємо роки, боїмося ставати зрілими, намагаємося будь-що зберегти молодий вигляд? Як навчитися стійко приймати прояви невблаганного часу?

Молоді, але не вільні

Майже кожна людина, ледь вийшовши з підліткового віку, коли хотілося швидше подорослішати, починає перейматися, що вже не така як раніше гарна, сильна, приваблива.

По мірі "входження в літа" відчуття екзистенційного жаху перед неминучим старінням слабшає, змінюється примиренням, вдячністю за життя як таке з усіма його проявами. Тобто, людина звикає "просто, мудро жити". Але тієї мудрості треба ще дочекатися. Паніка ж з приводу того, як швидко летить час, добряче отруює життя насамперед молодим.

"Старість - не для слабаків", - гірко, але влучно сказала немолода талановита акторка, очевидно, на власному досвіді переконавшись у цьому.

Тільки от об'єктивного поняття старості не існує, воно - в головах. Тобто, кожен сам визначає для себе, молодий він ще чи вже "з ярмарку". Отже гарна новина в тому, що, якщо ми не ми схочемо почуватися старими, то ними й не будемо.

Але як не впадати в розпач, скажете ви, коли чоловіки задивляються на молодих, роботодавці так само надають перевагу молодшим, віку прийнято соромитися, немов чогось непристойного? На когось тисне число 30 і пов'язані з ним численні застороги на кшталт: "до тридцяти - не поспішай, а опісля - не барись". І хоча там не сказано, куди конкретно треба встигнути, всі розуміють, ясно куди - заміж, дітей народжувати.

Прихований стрес

Не дивно, що жінки, та й чоловіки, піддаються масовому страху, який німці, наприклад, називають панікою перед воротами, що зачиняються. У нас же в таких випадках згадують сумнозвісний останній вагон потяга.

Соціологи називають це явище зараженням чужими емоціями. На цьому будуються різні технології з маніпулювання суспільними думками і настроями.

Тобто, ви б, можливо, і не переймалися стосовно свого віку, але якщо на телебаченні, у рекламі, скрізь невтомно експлуатується культ молодості, відчуваєте, що також повинні відповідати стандартам. А частіше - що ви їм вже безнадійно не відповідаєте. Від цього з'являється тривога й безнадія - симптоми прихованого стресу.

До того ж нам постійно втовкмачують, що ми повинні все встигати та бути успішними.

Отже, в багатьох з'являються нав'язливі думки, ніби життя минає даремно, час спливає, а нічого не зроблено. Але навіть якщо цей "рівень" також пройдено успішно (у вас є родина, робота) душевний спокій зазвичай триває недовго.

Ви раптом помічаєте, що скрізь, немов первоцвіту навесні, з'явилося багато значно молодших за вас. На них розраховані хіпстерські кафе, одяг у магазинах, де для вас не знаходиться нічого підходящого за розміром і фасоном.

Наввипередки з часом: а сенс?

Підрахувавши перед дзеркалом власні втрати у боротьбі з часом, дехто капітулює, починає уникати людних місць, відчуваючи себе застарим. Інші ж - ті, хто звик усе тримати під контролем - сприймають боротьбу з часом, чи не єдиною сферою, на яку не поширюється наш вплив, - як виклик.

Вони нерідко впадають в іншу крайність - майже оселяються у спортклубах, салонах краси, вдаються до пластичної хірургії. Але як люди розумні, усвідомлюють, що сили нерівні, і це втомлює, спричиняє апатію. Особливо ж дратує та обставина, що нова зовнішність, наприклад, безтурботної ляльки, вимагає привести у відповідність і світосприйняття.

Грубо кажучи, подурнішати, позбутися тягаря життєвого досвіду тільки для того, щоби справити на когось враження. А це вже принизливо. То що ж робити?

Будемо відверті: старіти страшно всім, адже в основі цього відчуття - страх смерті. А поки людина жива, вона не може змиритися зі своїм небуттям. Але ж лякає не якесь там далеке небуття, а втрата привабливості, часу, можливостей тут і зараз.

Одна дівчина сказала мені, що їй не подобається те, що старість з усіма її атрибутами - це не естетично, а вона любить, коли навкруги все красиво. І які б слушні аргументи на користь зрілого віку не наводилися: матеріальна незалежність, визначеність зі смаками і вподобаннями, суспільне становище, вони не переконують. Деякі дівчата, молоді жінки й чоловіки іноді ладні краще одразу померти, аніж усвідомити, що вже не юні.

Такий максималізм зазвичай властивий людям незрілим, інфантильним, для яких юність асоціюється з безтурботністю, легковажністю, безвідповідальністю. Тому дорослішання для них супроводжується ще й кризою ідентичності, необхідністю пошуку себе поза межами "тусовок" і дискотек. Ось вам - ще одна "незручність" зростання.

Життєвою драмою обертається кожна зморшка і для "професійних" красунь і красенів, які "поставили" на зовнішність, знехтувавши особистісним розвитком. Для них втрата "товарного вигляду" рівнозначна руйнуванню цілої картини світу.

Старість - за власним бажанням

Не переконуватиму, що бути літнім краще, ніж молодим. Єдина незаперечна перевага молодості в тому, що попереду ще багато часу, в іншому ж, почуваєтеся ви молодим чи старим - залежить від вас.

Усвідомлення цього дозволить вийти з ролі жертви обставин і повернути собі відчуття господаря власного становища. Не моє завдання розповідати про користь здорового способу життя, правильного харчування і підтримання фізичної форми. Щодо цього ви знайдете багато порад, майже всі вони слушні, і є сенс їх дотримуватися.

Перевагою ж так званого "третього" віку є те, що "найстрашніше", а саме - віковий рубіж, якого ви найбільше боялися, вже позаду, і можна розслабитися. Отже, ви не повинні нікому нічого доводити, догоджати чиїмось сумнівним смакам, щоби знайти собі пару чи роботу. Ви, напевно, вже добре розібралися у собі, чогось досягли і можете врешті дозволити собі бути собою. Не піддавайтеся навіюванню, ніби мусите виглядати молодо, ви нікому нічого не винні.

Щоб "уповільнити" час, заповнюйте його лише тим, що вам цікаво, робіть одночасно лише одну справу і намагайтеся одержувати від неї задоволення, що б це не було.

Я певна, що ви вже знайшли те, що є найбільш цікавим і значимим для вас. Якщо ж ні - неодмінно зробіть це якомога скоріше. Хатні справи, турбота про власну родину, дітей, онуків мають бути у вашому житті, але це не може бути його сенсом. Намагання бути "потрібним" комусь переростає в чіпляння за когось, узалежнює. Власне ж коло інтересів навпаки дасть таке необхідне у зрілому віці відчуття незалежності.

Чим раніше прийде розуміння, що ані чоловік, ані інші члени родини не є вашою власністю, і ви так само не належите їм, тим комфортніше ви почуватиметеся. Адже зрілість - це ще й пора відпускання. Живучи своїм життям, ви не будете втручатися у побут дорослих дітей. І так само не дозволите їм попри ваше бажання використовувати ваш дорогоцінний час для їхньої зручності.

Не ставтеся надто вимогливо до себе й інших. Не нав'язуйте нікому свій досвід, адже відомо, що люди вчаться лише на власних помилках. Переключіться з процесу ідеалізації власного минулого на світ навколо вас. Помічайте ту красу, на яку раніше, можливо, через егоцентричність молодості чи через заклопотаність буденними справами не вистачало часу.

Спілкуйтеся лише з тими, з ким вам комфортно, відсікайте тих, хто вічно незадоволений, песимістичний. Якщо є можливість, не замикайтеся у чотирьох стінах, подорожуйте. І тоді старість - це буде точно не про вас.