Це просто збіг, чи український фінансівий ринок, подібно західним, адекватно реагує на події в країні? Уявляєте, цього разу падіння гривні почалося відразу ж після оголошення про відсутність сертифіката безпеки у системи декларування. Невже девальвація гривні - це не тільки технічний нюанс, пов'язаний з погашенням облігацій, а дійсно реакція на маленькі хитрощі влади, що прокладають шляху до справжньої катастрофи. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише викладач курсу Фінанси Единбурзької бізнес-школи у Східній Європі, партнер Kompan Consulting Іван Компан.

Хмизу у вогонь підкинуди й НАБУ з ГПУ, зміцнивши віру в «#перемогу» міжвідомчими чварами. Затримання детективів, застосоване щодо них насильство, стародавні бабусі на престижних автомобілях, мітинги збуреної громадськості та відсутність будь-якого покарання для головного героя скандалу увінчалися фантастичною заявою генпрокурора про те, що він дізнався про це із засобів масової інформації, оскільки був у від'їзді.

На які дії такіі події можуть надихнути обивателя? Вже точно не на активну творчу працю на благо Батьківщини. Якщо вже детективів НАБУ при виконанні, з посвідченнями, що можна ось так просто схопити серед білого дня, в центрі міста, то що тоді говорити про звичайних громадян.

Важко уявити, що після таких новин нормальна людина, при здоровому розумі, збере всі зароблені нею гривні, візьме кредит у банку та інвестує їх у якийсь новий бізнес, щоб допомогти економіці, віддати данину суспільству, заплативши податки, і, зрештою, заробивши гроші для себе та своєї сім'ї. Точно так само слабо віриться в те, що досвідчений підприємець, не з чуток знайомий з умовами ведення бізнесу в країні, почне активно вкладати гроші в розширення власної справи.

Переважна більшість потенційних інвесторів вважатиме за краще перечекати, а ті, хто останні двадцять п'ять років чекав, але так і не дочекався, при цьому встигнувши постаріти, найімовірніше, приймуть рішення плюнути на все і втекти. Куди завгодно, - до теплого європейського моря, пряних ароматів Гоа, чарівної красою Карпат або розділл степової України. Неважливо, куди - важливо, з чим. Згадайте, як готувався до реалізації своєї заповітної мрії Великий комбінатор, скуповуючи золото, коштовності та іноземну валюту. Бігти з радянськими рублями в Ріо було безглуздо. Точно так само безглуздо бігти з українською гривнею. Чекати на добрі часи, навіть у лісах Карпат, краще з доларами та євро. Ось і народ потягнувся до «чорних» і «білих» обмінників, за один день звівши нанівець чотиримісячну самовіддану працю НБУ, який з подивом сприйняв падіння гривні в життєдайній атмосфері зниження інфляції, рекордного врожаю і безперервної боротьби з корупцією.

Що зрештою? Народ незадоволений і з великим побоюванням дивиться в майбутнє. ЄС і МВФ прямо й однознасно висовили своє невдоволення шахрайством з декларуванням, і давати в борг не хочуть.

У короткостроковій перспективі, зважаючи на економіку, яка не працюэ, негативний поточний рахунок платіжного балансу та зростання дефіциту бюджету, без грошей МВФ нам не обійтися. Добрий урожай дешевого зерна проблему не розв'яже, а ось настання опалювального сезону значно ускладнить ситуацію. Хочеться вірити, що наміри президента вирішити ситуацію з декларуванням до кінця місяця все-таки будуть реалізовані, прямо, чесно і без чергових прийомів винахідливої, охочої до всяких вигадок влади.

На жаль, гроші МВФ вирішують лише нагальні проблеми. Жити в борг вічно, від траншу до траншу, списуючи все на війну і «злочину владу», неможливо. Без інвестицій не обійтися. І перш за все потрібно переконати свій народ, що інвестувати безпечно. Навіть якщо п'ята частина грошей перекочує з-під матраца в реальний сектор, економіка почне зростати в межах арифметичної помилки, як зараз, а на рівні, що дозволяє реанімувати мрію про Європу. Іноземні інвестиції, великі і малі, теж не змусять на себе чекати. Основою економіки повинні стати не олігархи, державні компанії та жадібні чиновники, а малий і середній бізнес. Лише в цьому разі ми перестанемо кожен день цікавитися поточним курсом гривні і зможемо цивілізовано планувати майбутнє. Боюся тільки, що у влади та її інститутів, які «розважали» нас минулого тижня, дещо інші погляди на майбутнє.