На Буковині старші люди про погано зроблену роботу говорили: зроблено по-рускі.

Мій життєвий досвід підказує, що люди з роками не змінюються. І тому надії на те, що хтось, хто любить рускій мір, колись змінить свою думку, мізерні. Тому я більше звертаюсь до прихильників європейського світу, щоб додати ще кілька аргументів на користь європейських прагнень українців.

Мої діти гарно малюють. В їхньому іспанському колєхіо і ще в декількох колєхіо один з найкращих молокозаводів Іспанїї Central Lechera Asturiana щороку проводить конкурс малюнків на теми, пов'язані з Астурією. Мої діти двічі підряд вигравали цей конкурс. Винагородою цього конкурсу була поїздка до Мадриду на 4 дні. Ми їздили двічі. Кожна дитина мала їхати з дорослою людиною. З моїми дітьми могло їхати двоє дорослих. Харчування, проживання у чотирьохзірковому готелі, екскурсії - усе входило у цю винагороду. Ми підрахували, що на одну людину Central Lechera Asturiana витратила біля шестисот євро. Коли ми четверо були у цій поїздці, мені подумалось, що нас, сім'ю емігрантів, тут повністю прирівняли до іспанців. Такі речі неможливо не цінувати.

У цій поїздці багато речей нам сподобались: і відвідання стадіону Реала Мадриду, і Ель Прадо, і атракціони, і прогулянки вулицями Мадриду. Але найбільше мене вразив римський акведук неподалік Мадриду у Сеговії. Цей акведук - один з акведуків, який найкраще зберігся до наших днів. Коли стоїш під мережаним творінням акведуку, чуєш затихаючий цокіт римських колісниць. Найбільше мене вразило те, що воду до міста акведук поставляв до 1956 року! Тобто дві тисячі років люди користувались водою, яку провели до міста стародавні римляни! Це просто не вкладалось мені в голову. Припинили користуватись акведуком не тому, що він вийшов з ладу, а тому, що він вже не міг задовільняти потреби містян у воді. І тому побудували сучасний водогін.

Акведук в Сеговії (Acueducto de Segovia)

По Іспанії до тепер можна побачити багато вигнутих місточків, побудованих стародавніми римлянами, якими, трохи полагодженими, до сьогодні люди переходять з одного берега річки на інший.

Коли я працювала у Польщі, я одного разу серед поля побачила вимощену з каміння дорогу. Вона начебто з Марсу з'явилась. Коли я почала розпитувати поляків, що то за дорога, вони розповіли, що то колись німці вимостили ту дорогу. Я веду до того, що європейці робили якісні речі вже з давніх давен, і робились ці речі не тільки для вищих верств населення, а для усіх. І ця традиція дійшла до наших днів. Саме тому ми мріємо про французські парфуми, про німецькі машини, швейцарські годинники, італійське взуття... Перелік може бути безкінечним. Але що російське ми можемо додати у цей список, окрім валянок та балалайки? До речі, думаю що і перше і друге вони запозичили від монголів. Руский мир несе людям тільки біль, страждання, розруху. Руский мир - це глухий кут історії, це засохла гілка цивілізації. У європейських країнах, які не мають тих природніх багатств, які має Росія, напевно, вже не знайдеш житла без туалету всередині. Газ, хоч і у балонах, є доступним для усіх європейців. А у багатій Росії волонтери збирають гроші на дрова для літніх сільських жителів.

Хочу сказати, що на Буковині мені часто доводилось чути від старших людей про погано зроблені вікна, двері, погано побудовані будинки, що то було зроблено по-рускі. Тобто, коли на Буковину прийшли совіти, то місцеві люди почали бачити плоди руского міра - погано зроблену роботу. Тому акведуки або дороги, або мости, які б служили людям тисячоліттями, в Росії ніколи не могли б з'явитись.

Після акведуку ми відвідали La Granja - літню резиденцію іспанських королів, яку побудував король Філіп П'ятий у 1722 році. Коли екскурсовод водив нас чудовими залами, він звернув нашу увагу на те, що колони у залах були не мармуровими, а імітацією мармуру. Іспанія того часу переживала не найкращі часи. Філіп П'ятий не міг розкошувати. У Європі того часу не можна було, як в Росії, продати кріпаків, щоб мати гроші, або пригнати кріпаків і на їхніх кістках будувати палаци Петербургу. У Європі навіть король, коли будував собі палац, мусив платити майстрам і мусив ставити фальшивий мармур, коли не вистачало на справжній.

La Granja - літня резиденція іспанський королів

І ця традиція економії продовжується дотепер. Коли європейські прем'єр-міністри на велосипедах їдуть на роботу, на зустрічі літають пасажирськими літаками, живуть у багатоповерхівках, вони не займаються саморекламою. Ні, вони так живуть. Це не є гра на публіку, як в нас, коли всі вчорашні комуністи розбігаються на Великдень по церквах і на камери старанно хрестять свої нещирі лоби. Ні, європейські королі, правителі вже багато віків тому почали жити по закону і цінувати людей. Наших українських правителів ми ще тільки маємо примусити бути європейцями.

А сьогодні ще один факт мене просто приголомшив. Я працюю в госпіталі. Я маю прибирати кімнати після виписки пацієнтів. І ось я взнаю, що одна пацієнтка буде виписуватись сьогодні, але дуже пізно, тому що за нею має приїхати швидка допомога з Мадриду. Я починаю собі потихеньку думати: від Oviedo до Мадриду десь 450 кілометрів. Починаю розпитувати персонал, що сталось з пацієнткою, чому її відвозять до Мадриду? Виявляється, що жителька Мадриду вирішила піти на прощу до Santiago de Compostela у Галіції (у Іспаніі є Галіція) і зламала неподалік від Oviedo ногу. Так як прочанка нікого з родичів не мала поблизу, то її вирішили відвезти до Мадриду. Ось так. Безплатно, за рахунок держави. Я вже давно живу в Іспанії, але до таких речей ще не звикла.

Пригадався мені також випадок з мого життя: кілька років тому ми з дітьми, чоловіком і собакою поїхали до Santander, який знаходиться від Oviedo десь у 180 кілометрах. Коли ми повертались, по дорозі у нас зіпсувалася машина. Додому було більше 100 кілометрів, ми перебували на автобані. Починало сутеніти. Мої діти-скаути вже придумували, як нам краще буде переночувати у полі. Я дзвоню у мою страхову компанію і розказую, що сталось.

Найважчим моментом було пояснити, де саме ми знаходимось. І ще багато питань викликав пес: якої породи, якої ваги, чи потрібно йому клітку. Десь хвилин через сорок нас знайшли. Спочатку приїхав евакуатор, підняв машину і не поїхав до тих пір, поки не приїхало таксі. Чекав з нами. Цей момент мене теж вразив: ось це і є те человєколюбіє, про яке російські батюшки так солодко говорять біля вівтаря, а потім йдуть освячувати зброю, якою вбиватимуть українців.

Таксі - величезний сітроен з прозорим дахом, крізь який ми бачили зоряне небо, з привітним балакучим таксистом довезло нас до Oviedo. Я навіть не здогадувалась, що моя страховка дає мені право на таксі у випадку аварії. А думала вже ранком йти десь шукати автобуса

Ось такі приклади ще і ще раз зміцнюють моє переконання, що нам, українцям, потрібно якнайдалі бігти від безсердечного, кровожерливого, безнадійно відсталого руского міра. З рускім міром ми ніколи не дочекаємось того, щоби держава дбала про своїх громадян, щоби можновладці не бачили свою роботу тільки як засіб для власного збагачення. Як кажуть, демократія не є досконалою, але нічого кращого людство не придумало. Так що давайте будемо удосконалювати демократію разом.