6 вересня депутати повернулися з відпусток.

За той час, поки парламент відпочивав, країна опиниласябез запланованого траншу МВФ, піднялися тарифи на електроенергію, люди з острахом чекають опалювального сезону з драконівськими тарифами на газ, зарплат і пенсій ніхто підвищувати не планує.

Україна - парламентсько-президентська держава. Відтак, логічним було б сподіватися, що саме парламент візьме на себе місію створення якщо не комфортного, то хоча б терпимого життя у країні. Або ж запропонує абсолютно нові підходи для розвитку держави.

Утім, як показало перше ж засідання, сподіватися на нинішню Верховну Раду уже не варто взагалі.

Чого тільки вартує намір у перший же робочий день скасувати пленарне засідання дня наступного. І сміх, і гріх. Та навіть таке рішення було провалене тільки тому, що після обіду у сесійному залі... забракло депутатів!

Перший день нової сесії лише підтвердив, що нинішній парламент не здатен стати генератором якихось нових ідей та стратегій. Це абсолютно пропаща і недієздатна Верховна Рада. І очікувати від неї можна лише кількох речей:

1. Попри те, що ми живемо у парламентсько-президентській державі, все, на що здатен цей парламент - виконувати функцію фону.

Найчастіше депутати будуть фоном для президента. Самого Гаранта, звичайно ж, такий м'який, слухняний і податливий парламент дуже влаштовує. І важко уявити собі ситуацію, яка б змусила президента Порошенка піти на розвал нинішньої коаліції та позачергові вибори.

До речі, можливо, тільки тому президент і терпить на посаді міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який є ставлеником "Народного фронту".

2. Усе, чим прославиться парламент у цьому політичному сезоні, - це з'ясування стосунків.

Інтереси нардепів насправді дуже дріб'язкові. Більшість тих людей, які сьогодні засідають під куполом, плювати хотіли на якісь "загальнонаціональні потреби". З'ясувати стосунки, отруїти всю політику своїми особистісними розбірками, поторгуватись за якусь посаду, набити собі пару відсотків перед можливими достроковими виборами - ось речі, які для них мають значення.

3. Усі важливі рішення будуть прийматися з-під палки.

Іноді цією палицею буде тиск президента, іноді - громадський тиск, в інших випадках - тиск вулиці. Своїми внутрішніми переконаннями при голосуванні за принципово важливі рішення депутати не керуватимуться. Ними керуватиме лише страх - перед президентом, перед людьми, зрештою перед фізичним покаранням.

Таким чином ніяких принципово нових підходів у цьому політичному сезоні і від цієї Верховної Ради очікувати не варто. Пріоритети, які ставлять перед собою нинішні нардепи, не дозволяють розраховувати на те, що будуть прийняті новаторські, відповідальні і потрібні людям рішення.

Немає ще у парламенті того свіжого вітру, який потрібен для ефективних реформ і полегшення життя українців.

Та що там казати про свіжий вітер?.. Очевидно, що ця Верховна Рада не здатна повноцінно подбати про інтереси людей, які зазвичай розраховують на підтримку держави.

Не варто плекати ілюзій і тій частині суспільства, яка працює, займається бізнесом і звикла розраховувати на власні сили. Очікуваних змін до податкового законодавства, які створять умови для покращення бізнес-клімату, також не варто чекати.

Але все ж є речі, які ця Рада просто зобов'язана прийняти.

По-перше - внести зміни до виборчого законодавства. Можливо, прийняти новий Виборчий кодекс, який мінімізує можливості для підкупу виборців та фальсифікацій.

По-друге - внести зміни до законодавства, яке відкриє для України заблоковане через корупцію міжнародне кредитування. Якщо парламент не здатен створити умови для того, щоб держава самостійно покращувала економіку, то нехай принаймні відкриє дорогу для зовнішніх запозичень.

По-третє - нарешті вже прийняти законодавство, яке дозволить реально притягати до кримінальної відповідальності суддів та самих народних депутатів.

Зазначені три пункти - це той мінімум, який ми можемо очікувати від Ради восьмого скликання, і який ця Рада ну просто зобов'язана виконати.

Бо на щось глобальніше вона не здатна. Ніяких ілюзій бути не повинно.