Цей вечір ми повинні були провести в неспішній бесіді про політику, ситуацію в Європі та Україні, загрозу демократії і правам людини, а також розмовах про книги, проекти, університет і просто про життя, пише в всоєму блозі на "Новому часі" голландський радянознавець, правозахисник Роберт ван Ворен. Теми здавалися вічними, розмова обіцяла бути цікавою і надихати – вихор думок та планів. Але сьогодні, 21 вересня вранці, все раптово почало руйнуватись – Леонідас Донскіс помер у вільнюському аеропорту, по дорозі до якогось нового місця призначення.

Йому було всього 54 роки. Пишу це і не вірю, що його вже немає. Леонідас був сповнений енергії. Стиль життя цієї людини разюче схожий з моїм: постійно в дорозі, постійно десь в Європі чи за її межами, постійно зайнятий проектами, пов'язаними з жахами минулого і спробами домогтися кращого, справді європейського майбутнього. Наші квартири в Каунасі знаходяться в сотні метрів один від одного, проте через напружені графіки зустрітися завжди було складно. Проте ми знаходили можливість поговорити про всі ті важливі питання, якими були постійно зайняті.

Читайте також: Синдром Михалкова-Путіна: замальовки до ідеологічного профілю

Саме Леонідас шість років тому переконав мене перейти в Каунаський університет Вітовта Великого, де він був головним двигуном інновацій, модернізації та спроб позбутися від останніх пережитків радянського минулого. Він по-справжньому вірив у гуманітарні науки, був лібералом у найкращому розумінні цього слова, європейцем в душі і серці. Він переконав мене приєднатися до наукового світу, хоч і розумів, наскільки для мене важливий активізм. Він підтримував всі мої проекти в сфері прав людини та психологічного здоров'я настільки, наскільки це було можливо.

Читайте також: Про втому від сумління. Звернення до європейської громадськості

Він був філософом за освітою, але цим його особистість не обмежувалася. Він був письменником, мислителем, істориком, журналістом, дипломатом і політиком, хоча після чотирьох років роботи в Європарламенті запевняв мене, що в політику більше не повернеться. Донскіс завжди виділявся в литовських наукових колах, володіючи таким рівнем знань, якого навряд чи кому-небудь з нас вдасться досягти. Його працездатність виходила далеко за рамки більшості людей: книга за книгою, статті, конференції. Неможливо було встежити за усім, що він робив.

Його раптовий відхід став приголомшливим ударом. Це невимовна втрата не тільки для його дружини і сім'ї, але і його колег, усіх тих, хто мав честь і величезне задоволення працювати з ним, надихатися ним, поділяти його плани на світле майбутнє науки.

Його відхід – велика втрата для країни, яку він любив і цінував, для Литви. Втрата для європейської ліберальної думки. Один з головних захисників свободи і демократії йде зі сцени саме зараз, коли над Європою гуснуть чорні хмари, і з кожним днем посилюються праворадикальні, антидемократичні й антиліберальні сили. Пройде немало часу, перш ніж я усвідомлю, якої втрати ми зазнали.