Уже вдруге відвідую центр обслуговування "Київенерго". Й уже вдруге переконуюсь, що коли говорять про дурдом "Веселку", то, очевидно, мають на увазі саме цю установу.

Довжелезна черга і лише одна дівчина за стійкою адміністратора. Бабуся, що займала чергу за мною, зауважила "А чого це лише одна працівниця? Це в нас вихідний день, а в них – робочий".

Суперечки хто де стояв.

Крики на дівчину-адміністраторку, адже вона є уособленням компанії, людиною на яку можна вилити все роздратування.

Термінал не працює. А має видавати талони. Тому – жива черга.

За незрозумілим принципом із черги вибирають людей. Як наслідок – погрози адміністраторці.

Крик уже адміністраторки, в якої нерви не сталеві.

Неузгодженість. Хтось не витримує і сходить з дистанції,

Коли був біля заповітної стійки, якийсь чоловік почав вимагати книгу скарг. Йому сказали вчора, що повинен взяти якогось представника і приїхати сьогодні. Так і зробив, а його не обслуговують

Сварка відвідувачів між собою.

Обіцянка адміністраторці, що потрапить на телебачення. Адміністраторка майже непритомніє.

Видача талончиків, підписаних від руки.

Крики дітей. Крики на маму, що виховала неправильно. Обурення матері, що вже три години в черзі, тож будь-яка дитина стільки не висидить,

Як нагорода – компетентний спеціаліст-філософ, якщо пощастить.

Читайте також: Як зекономити на комуналці. ІНФОГРАФІКА

Приблизно такий же сценарій був і минулого разу. Правда, без погроз привезти телебачення. І я абсолютно розумію тих людей, які обурюються. Вони приходять вирішувати серйозні для них питання щодо електроенергії, гарячої води й опалення. Намагаються все гарно і згідно із законом оформити, аби контролювати ситуації з оплатою. Аналізувати, чи можна зекономити, чи варто більше працювати, щоб більше заробити. А тут їх зустрічає безлад. І де гарантія, що цього безладу немає в розрахунках. На фоні підняття тарифів громадяни це сприймають особливо гостро.

Читайте також: Як платити за тепло і гарячу воду вдвічі менше

Сьогодні, перед тим, як іти в "Київенерго", зателефонував на гарячу лінію. Голос у слухавці пообіцяв очікування три хвилини. Прочекав п'ять і зв'язок обірвався. І тут безлад.

Загалом, коли чую про передачу подібних компаній у приватні руки – Київенерго, нагадаю, належить Ахметову – то виникає скепсис. Можливо, в державному управлінні було б більше порядку? Спірне питання.