Один із найбільших шкільних жахів - відкриті уроки. Усі учні ставали дружньо прибирати клас, діставали з полиць старі глобуси, які нам в "звичайні" навчальні дні чіпати узагалі заборонялось, витирали з них товстий шар пилюки. Те саме робилось з картами, зразками корисних копалин на стенді, який стояв у нас в класі, горщиками для квітів, партами і стільцями. Дошка старанно вимивалась, штори завчасно прались і прасувались. Батьків попередньо обдзвонювали, щоби на відкритий урок усі були в білих сорочках, охайні, дівчатка - в спідничках, хлопці - в чорних штанях. Вчителька діставала свій піджак з великими накладними плечима. Він у неї, здається, був один, вона ж його одягала на всі подібні "урочистості".

План уроку був старанно прописаний, питання - завчасно підготовані, так само як і відповіді на них.

На столі з'являлась ваза з живими квітами, крейда для дошки купувалась спеціальна, красива, яка не кришилась як та, що нам видавали в школі.

Усі чекали гостей - чи директора школи, чи когось з "самого районо". Нас навіть пересаджували. Ми сиділи не з тими, з ким завжди сидимо, а так, щоб це було красиво - хлопчик-дівчинка-хлопчик-дівчинка.

Читайте также: "У Броварах батьки вимагали вигнати з класу хлопчика з інвалідністю"

Це одна з моїх найбільших шкільних травм, оці завчені сценарії, старанно підібраний одяг і нотації, які починались за тиждень до дня Ч.

І відголоски цих відкритих уроків, які вчили нас ще тоді боятися керівництва, я інколи бачу досі. Коли приходять юні, цілком кваліфіковані особи, але бояться щось тобі заперечити, бояться вступити в дискусію, бо ти ж, формально, керівник.

Але разом з тим я бачу, як будується робота в колективі, де я працюю зараз. Де керівник готовий вступити в дискусію, готовий змінити свою думку. Де підлеглі не бояться сказати про свої помилки, запропонувати нестандартні ідеї і заперечити керівнику. Те саме я спостерігаю й за іншими колективами - в деяких медіа, видавництвах і т.д.

Стосунки керівник-підлеглий змінюються, що дає змогу краще розвиватися як і ГО, наприклад, так і бізнесу.

І ось саме це конструктивне протистояння думок і дискусії, що виникають навколо них, - основний рушій прогресу, який справді зможе якісно змінити цю країну.

Немає тут моралі. Просто слухайте один одного і не бійтесь сперечатися (конструктивно!)