Це якийсь просто сюр... Українці, не маючи власної держави, так щемно образили і поляків, і євреїв, що кожен вирішив це нам пригадувати на державному рівні!

При цьому поляки чомусь не згадують, що з півтисячоліття мали нас за своїх рабів, за власність просто. І робили з нами, що хотіли. Вбивали, ґвалтували, принижували, експлуатували, як коней, просто за зерно... Ставились, як до недолюдей. На нашій, не польській землі! В нас удома! І дістали українців так, що ті ненавиділи їх усім серцем і огризались, як мали хоч якусь можливість. Не з доброго ж дива українці були розлючені на поляків?!

Читайте також: Бабин Яр і два злочини, які не повинні повторитися

Президент Ізраїлю звинуватив українців під час запрошення вшанувати (!!) жертви Бабиного Яру. При цьому, якщо на те пішло, чомусь не згадав жодної шкоди євреїв українцям. На нашій, не єврейській землі! Я задовбусь цю шкоду перераховувати! Але чого тільки варто те, що в період Голодомору 1932-1933 років євреї становили 66,6 % серед усіх керівників каральних органів УРСР. Коли в 1936-му присвоювалися нові звання по відомству держбезпеки, то серед верхівки НКВС УРСР із 79 осіб – євреїв було рівно 60 (66,6 %). Це ж руками євреїв, пане президенте, практично була створена найбільша винятково нелюдська трагедія нашого народу з мільйонами жертв! Чули про Голодомор? Знаєте, скільки було жертв? Знаєте, в яких умовах вмирали люди? Це був не просто розстріл. Смерті передувало неземне божевілля. А вмирали в більшості дітки малі... І дайте тепер собі чесну відповідь – чи були причини в багатьох українців, ледь переживши цей напалм лише таких жахливих і близьких тридцятих, – не любити євреїв.

Читайте також: Нам потрібно активізувати всі наші зусилля, аби світ знав більше правди про українську історію – Геращенко

То може згадаємо тоді і все це? Полюймо на відьом по повній, раз таке діло!

Та тільки хто старе пом'яне, той хто? ...

Мали би сором чи хоч честь, пане президенте,  – прийняти гостинне примиренне-запрошення від нас на вшанування пам'яті жертв і вдути з трибуни Верховної Ради таку підлість.

Знати історію – дуже важливо. Але не задля виправдання нової агресії чи звинувачень на міждержавному рівні, а задля того, щоб більше ніколи не ступати на одні й ті ж граблі.

Олександр КЛОЧАН