Вміння господарювати на скромному ринку або навіть й невеликому місті не гарантують, що людина впорається із справами державними. Тим більше, якщо казна порожня, а показати себе вправним господарем дуже кортить.

"Шість мільйонів українців уже оформили субсидії..." - заявив сьогодні (30.09.16) «соціальний» віце-прем‘єр П. Розенко на одному з телеканалів. І це подається, як досягнення уряду!

У ХХІ столітті якось дивно чути від прем'єра великої країни, яка спить і бачить себе «європейською державою», слова про те, що «держава за все заплатить», а від віце-прем'єра радість з нагоди 6 мільйонів громадян, потребуючих субсидій.

Ніби не було за минулі десятиліття економічного чуда «азійських драконів», ніби наші колишні сусіди по соціалістичному концтабору не показали всьому світові і нам чудовий приклад того, що лише щоденною, кропіткою, інколи марудною і невдячною працею можна досягнути вражаючих результатів: Польща, в яку на початку 90-х «челноки» возили все, починаючи з горілки, закінчуючи прасками та акордеонами, завдяки реформам Бальцеровича вийшла на перші місця серед економік Східної та Центральної Європи. Сьогодні українці везуть у Польщу не товари, а свої руки і мозки. А Лешек Бальцерович розводить руками у Києві - українську пост-комуністичну Годзіллу не може реформувати навіть він.

Колишнім «радянським соціалістичним республікам» Литві, Латвії та Естонії Господь подарував мудрих керівників-реформаторів, які не тільки розбудували національні держави, а й зуміли надати економічним відносинам всередині своїх країн раціональність, здоровий глузд і прагматичність.

Україні не поталанило: першими керівниками держави та її економіки були недодушені комуністи, на зміну їм прийшли «червоні директори», яких змінили «крепкие хозяйственники» і «кровосісі». Після революції на поверхню виплили і міцно вхопились за владу вчорашні комсомольці.

Поєднання поганої освіти, жадібності та пристрасті до широких жестів, типу, танцювального світло-фонтану з добре засвоєною схемою 90-х років: хапок-ривок-дерибан народжує економічних монстрів під гаслом «За все заплатить держава» у вигляді ефемерних компенсацій, масових субсидій та пільг.

Західна цивілізація давно винайшла як держава має підтримувати нужденних, як стимулювати створення робочих місць, як запобігти розкраданню державного бюджету.

Попри задекларованим європейським прагненням, сучасні українські очільники на дух не сприймають європейській досвід - їм більше до вподоби досвід їхніх «папєрєдніков» - Віктора Федоровича із компанією: досвід надшвидкого збагачення, безкарності і вдалої втечі з пограбованої країни.

Варто нагадати комсомольцям-керманичам: крадені мільярди шанують лише там - в Ростові, в Московії. В краях, де прагнуть навчати своїх нащадків ті, хто керує економікою за допомоги субсидій та пільг, не поважають крадене багатство, там поважають талер, зароблений власними руками і головою.

Різність підходів до вирішення економічних проблем проілюструю нетривалим відео:

Олекса ЯНІВ