Знову скажу про щось приховане і незручне.

На жаль, більшість людей ІМІТУЄ дружбу, любов, навіть теплі приятельські стосунки, не доходячи до глибин. Глибини - часто жаскі, там відкривається справжня людська природа. Поверхневість - легка, гламурна і всім зручна.

Тоді справді може здаватися, що ми - друзі, бо разом п'ємо каву, маємо подібні погляди на багато подій і т. д..

Але коли приходить чийсь заслужений успіх або справжня біда - вибачте, але людські стосунки тоді на 90% ошкірюють свої клеваки, демонструючи нам хащі егоцентризму.

Є чимало таких персон, які радість друзів у душі переносять важче, ніж горе. Бо там, де горе, можна бути картинно шляхетним....

Але коли ми доповзли у дружбі чи любові до глибин і витримали - маємо близьку людину чи людей на все життя.

Між країнами ще швидше осипаються, як казав Василь Стус, «парфуми цивілізацій». І, як на мене, говорити про дружбу між країнами можуть лише дипломати, бо у них така робота.

Проте не все так печально, друзі і френди. Можна знайти красу глибин людських стосунків, справжню пристрасть і відданість, коли насправді цього хотіти. Бо у всіх нас є шалена потреба у теплі і любові, часто прихована імітаціями чи різними кумедними витребеньками.

Отже, хай кожному воздасться за його вірою.