Згадав історію, яка сталася не в Києві і не в середу, а в Кропивницькому й у понеділок.

Я абсолютно впевнений, що більшість неприємних феноменів, з якими стикається наша похмільна екзистенція в жорсткому і несправедливому матеріальному світі похмурого ранку понеділка є продуктом помилкової, нелогічної, ба навіть злочинної календарної системи. На відміну від багатьох розвинених країн, тиждень у нас починається не з неділі, а в понеділок.

Згодьтесь, наскільки легше переніс би наш організм перший день тижня – вихідний! А другий день тижня, понеділок, не мав би негативної конотації, не був би сірою чи навіть чорною плямою на нашому і без того переповненому буднями календарі.

Саме тому ні рука, ні інший якийсь орган мого суворого, але справедливого тіла ніколи не підніметься на людину, яка п'є з самого ранку понеділка. Адже понеділок звалюється на голови ні в чому не повинних наших земляків, як п'яний пасажир із другої полички забацаного плацкартного вагону замість легкої, як пір'їнка, лагідної неділі, коли сам бог велів відпочивати і важкого до рук брати категорично заборонив?

Тому хіба хтось має моральне право засудити мого колишнього провінційного телевізійного колегу Івана, людину поважного віку й алкогольного стажу, який вже конкретно загепаним вийшов під дощ за пляшкою горілки у найближчий кіоск? Це була справжня тропічна злива, коли машини були залиті по вікна, а забиті мокрими і глибоко нещасними пасажирами маршрутки глухли прямо посеред дороги. Але хіба стихійне лихо може зупинити людину, яка має ціль, яка вперто крокує до неї повз негоду і суспільний осуд, тим більше, що якраз його черга брати?

Читайте також: Сухий закон вночі. Кияни про заборону продавати алкоголь. ВІДЕО

І ось по дорозі до кіоску в потоках дощової води Іван побачив дівчину, яка тремтіла під безпорадною парасолькою перед дорогою.

– Дєвушка, вам шо, помогти якось може тойво? – спитав жертву негоди Іван.

– Я ні магу дорогу перейти! – у відчаї відповіло юне створіння.

– Я щаз вам оце поможу! – з ентузіазмом відповів Іван, схопив дівча за руку... і потягнув її якраз у мутний потік, який проносив повз них уривки політичної агітації, пластикові стаканчики і бензинові плями. Так вони й ішли через дорогу, по пояс у воді, а колеги героя-рятівника, які спостерігали за мужнім вчинком з-під козирка, махали їм у слід руками і витирали сльози, змішані зі кропивницьким дощем.

Читайте також: Асиметрична відповідь на заборону продавати алкоголь уночі

І я пишаюсь людьми, які впевнено крокують до мети, незважаючи на всілякі перепони, які за будь-яких обставин готові прийти на допомогу ближньому своєму. А якщо вони й випили трошки з самого ранку, так хто ж винуватий, що навколо один суцільний понеділок?