Останнім часом надходила дуже суперечлива інформація щодо подальшої долі антиросійських санкцій. З одного боку, з'явилися та поширюються чутки про можливість введення нових санкцій у зв'язку з воєнними злочинами Росії в Сирії. Але водночас деякі європейські діячі у своїх промовах припускали повне скасування санкцій наприкінці цього року. Це значною мірою пов'язано із невпевненістю щодо того, яка влада буде найближчим часом керувати у Сполучених Штатах та європейських країнах.

Скажімо, якщо посаду президента США обійме Дональд Трамп, то є великий ризик, що політика Білого дому стосовно Росії та її агресивної поведінки може суттєво змінитись.

Та й усередині Європи чимало діячів та політичних сил вже зараз не проти переглянути антиросійську санкційну політику, яка реалізовувалася впродовж останніх років після анексії Криму та початку війни на Донбасі. В окремих країнах місцеві досить впливові сили і навіть представники керівної еліти активно агітують за припинення санкцій. І це дуже погана ознака.

Читайте також: Запад не хочет воевать против России. Ни за что. Просто некому

Хибність угоди з агресором

На сьогоднішній день ймовірність повного скасування санкцій невелика, але вона є. В разі, якщо таке станеться, це буде величезною помилкою, що не призведе до вирішення донбаського та й взагалі українського питання. Це була б угода з агресором, яка, як показує історія, завжди закінчиться погано.

Звичайно, можна довго сперечатися щодо ефективності санкцій, оцінювати їхній вплив на ту чи іншу країну. Можна навести приклад Куби, яка півстоліття жила під американськими санкціями, але завдяки допомозі Радянського Союзу відносно спокійно це пережила. Також є приклад Білорусі, яка впродовж багатьох років жила в умовах західних санкцій, але це не послабило диктатуру Лукашенка. Втім, тут є одна суттєва відмінність. Справа в тому, що в цих випадках санкції запроваджувалися щодо країн, які мали іноземного спонсора, який допомагав їм впоратись з цими негараздами. А зараз об'єктом санкційного впливу стала безпосередньо сама Росія, по якій ці заходи вдарили дуже болісно та помітно. І цей тиск потрібно не лише зберігати, а й посилювати, бо це реальний шанс мирним шляхом остаточно зруйнувати Російську імперію.

Питання продовження санкцій щодо Росії має ключове значення для перспективи вирішення кризи щодо України. За великим рахунком, інших шляхів для цього немає. Як показує досвід, у прямому військовому зіткненні, зокрема на її теренах, перемогти Росію дуже важко. А от економічними засобами це зробити набагато реальніше. Отже, світова цивілізована спільнота не має права нехтувати такою можливістю. Звісно, європейські країни мають свої інтереси, і вони зовсім не зобов'язані жертвувати ними заради України. Тим більше що санкційна війна з Росією нанесла значну шкоду європейському бізнесу. Але, з іншого боку, тут йдеться не лише про Україну, а про вкрай небезпечний виклик глобальному порядку, таким викликом є сучасна Росія. І цей факт неможливо ігнорувати.

Спільний інтерес

Відновлення територіальної цілісності України не тільки в її інтересах, але і всього світового співтовариства. Це загальна, глобальна проблема, яку не можна зводити до рівня локального конфлікту. Вимір ця проблема має зовсім інший.

Захід має висловити спільну позицію щодо необхідності пролонгації антиросійських санкцій. В принципі, це було проголошено на саміті «Групи семи», що відбувся нещодавно в Японії. І цієї лінії потрібно притримуватись надалі, бо лише в такий спосіб можна змусити Путіна зупинити свою злочинну політику щодо України.

Будемо сподіватись на те, що західні лідери це чудово розуміють.