Відео не буде. Була майже північ - темно, а світло ж умикати не можна - ми на передовій.

Лише чути звуки обстрілів. Тут запису на дві хвилини, а бій тоді тривав понад дві години. Коли хлопці повернулися після бою і дізналися, що я намагалася записати звуки обстрілу, сказали: «То, тебе дні чотири тому не було, оце були обстріли!..»

Наступного дня все повториться у ту саму годину, але серйозніше - з мінами, які долетять до наших позицій, і попадають поряд, а деякі не порозриваються. Тільки тоді мені навіть спроби не дадуть щось записати. Команда: «Всі в укриття!» - чітка і не передбачає суперечок.

Послухайте ці дві хвилини стрілянини. Це Мар'їнка. Наша Мар'їнка, по якій летять снаряди з АГСів, РПГ і мінометів, з терикону, який займають росіяни, з Петровського району Донецька, іноді з тилу.

Послухайте ці дві хвилини стрілянини і скажіть, чи уявляєте ви таке у себе під вікнами? Чи усвідомлюєте, що це в одній країні з вами?

Послухайте ці дві хвилини стрілянини. Дві хвилини без зображення - нудно, розумію. Але уявіть, що ви не знаєте куди подітися, куди втекти, чим захиститися. Уявіть, що на вулиці так само темно і ви лише чуєте звуки обстрілів. Уявіть, що є жменька хлопців які відбивають атаки, аби ви лише уявляли, а не відчували.

Послухайте ці дві хвилини стрілянини і ніколи більше не питайте, за що вони там воюють.

Послухайте ці дві хвилини стрілянини і краще підтримайте свою армію вже, щоб чужа навіть не насмілювалась стріляти у наш бік:

Читайте також: Ніч на Луганщині минула під мінометним обстрілом