Політик завжди повинен усвідомлювати: все що він скаже, може бути використане проти нього в будь-який момент. Натомість у нашій політиці діє інше правило, приписуване чи то Беніто Мусоліні, чи то Франціско Франко: «для друзів - все, для ворогів - закон».

За останній час тема необхідності боротьби з корупцією згадується мабуть всіма народними депутатами. Та чи здатні вони боротися з корупцією, коли це стосується їх самих? Питання безумовно цікаве, особливо в розрізі підняття народними депутатами зарплати самим собі. Справа в тому, що згідно Закону «Про запобігання корупції», існує таке поняття як «реальний конфлікт інтересів». Під ним розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. При цьому дія вказаного закону поширюється і на народних депутатів. Тому депутати, які збільшують розмір зарплати самі собі перебувають у конфлікті інтересів, адже їхній приватний інтерес полягає у збільшення розміру зарплати, що залежить виключно від їхнього рішення. Безумовно також і те, що дилема збільшити винагороду за депутатську діяльність чи ні, впливала на об'єктивність та неупередженість прийнятого рішення.

Далі починається найцікавіше. Стаття 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Розмір штрафу не такий і значний і становить від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 3400 грн. до 6800 грн). Проте тут важливий був би сам собі прецедент, коли народні депутати притягаються до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

Читайте также: The Lawyer: Украина - страна возможностей для тех, кто умеет справляться с рисками

До того ж, притягнення депутатів до відповідальності за корупцію за нормального розвитку подій зменшило б їхні непомірні апетити у майбутньому. Адже згідно частини третьої статті 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за вчинення в умовах реального конфлікту інтересів, крім грошового стягнення позбавляється права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Таким чином, наші парламентарі рік не змогли б виконувати свої тяжкі обов'язки.

Нагадаю, що останній раз депутати підвищували собі зарплату у березні цього року. Це означає, що вони мали б бути притягнуті до відповідальності ще у квітні-червні. Думаю, якби депутати були притягнуті до відповідальності, народні обранці кілька разів подумали б перед черговим збільшенням зарплати самим собі в умовах потенційної можливості на рік перестати бути депутатами.

До речі, часто ті ж самі парламентарі люблять розповідати, що вони б залюбки скасували депутатську недоторканність, однак не можуть. Проте для притягнення до адміністративної відповідальності не треба скасовувати депутатську недоторканність. Адже згідно частини другої статті 80 Конституції України депутати не можуть бути без годи Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, а це означає, що шлях покарання парламентарів за прийняте рішення відкритий.

P.S. Нещодавно мала місце неоднозначна і в дечому кумедна ситуація, коли голова одного з місцевих судів був притягнений до відповідальності за статтею 173-7 КУпАП. Підставою було те, що при обранні голови суду, який складався з трьох суддів, голова проголосував сам за себе. Вирішальне значення мало те, що голова суду отримує 10% надбавки до заробітної плати, а значить приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Думаю після такого депутати тим більше повинні понести відповідальність за вчинене ними корупційне діяння.