Новим президентом Молдови став Ігор Додон, голова Партії соціалістів, що вирізняється проросійськими поглядами, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" дипломат Богдан Яременко. Аналогічного розвитку подій можна очікувати й у Болгарії: там на президентських виборах теж лідирує проросійський кандидат, Румен Радев.

Перемога проросійських сил у Молдові та Болгарії – це продовження тенденції, що нині переважає в багатьох країнах, протестного голосування: люди, незадоволені економічною ситуацією (насамперед, у своїй країні) і нездатністю керівних еліт реагувати на їхні проблеми, обирають тих, хто пропонує прості й очевидні способи вирішення складних проблем.

Читайте також: Додон-президент: наслідки для України

Втім, Болгарія, будемо сподіватися, є більш політично стабільною країною, ніж Молдова. Стратегічні рішення щодо розвитку держави тут уже прийняті й спираються на членство в Євросоюзі, НАТО і ті величезні ресурси, які країна отримує від ЄС. Росія ніяк не зможе замінити Болгарії те, що їй дають ЄС і НАТО.

Що ж до Молдови, то перемога Додона – досить неприємний розвиток подій для України. У нас спільний кордон із Молдовою і зростання проросійських настроїв по сусідству безсумнівно представляє загрозу. До того ж, це ще й приклад того, що може статися з Україною, якщо керівна еліта, прикриваючись євроатлантичними гаслами, просто обкрадає свій народ, не вирішуючи питання розвитку, соціальної справедливості тощо.

Тішить лише те, що в Молдові президент не володіє всією повнотою виконавчої влади, це фігура великою мірою церемоніальна. Виконавча влада поки перебуває в руках уряду, який принаймні на словах залишається проєвропейським. Й у Києва нормальний досвід взаємодії з ним. Більш того, Молдова належить до тієї категорії країн, з якими Україна, за наявності політичної волі й мудрості, може працювати для виправлення якихось проблем, підказуючи їй той спосіб розвитку і реагування на міжнародні проблеми, який для неї вигідніший.

Читайте також: Проросійські кандидати перемагають у Молдові й Болгарії

Молдова межує тільки з двома країнами – Україною та Румунією. У нас достатньо інструментів впливу на Молдову – як у позитивному, так і в негативному плані. Очевидно, варто замислитися над виробленням плану реагування на випадок, якщо зростання проросійських настроїв у Молдові призведе й до нових змін – зміни парламентського, урядового складів тощо. Адже Додон вже заявив, що має намір наполягати на проведенні дострокових парламентських виборів у 2017 році.