Село Мала Олександрівка біля Борисполя.

Ще за радянських часів тут, на межі з містом Києвом, працювала станція очистки каналізаційних та промислових стоків.

У 90 роки станцію закрили, а її обладнання розікрали.

Але в наші славні часи станцію "відновили", і тепер сюди, в один з резервуарів, щодня із 6 населених пунктів скидають 3 тисячі кубічних метрів не очищених каналізаційних стоків.

Також щодня на колишню станцію очистки заїжджають та випорожнюються десятки автомобілів - лайновозів.

І дарма, що технологічних процесів очистки стоків на станції давно не здійснюється, а нечистоти з до країв наповненої карти витікають та заповнюють кустарно викопані обабіч станції ями, які не мають жодної гідроізоляції, та у найближчий ліс, в якому через забруднення ґрунтів всихають дерева.

Людям, що контролюють станцію прийому нечистот та охороняють її від зайвих очей за допомогою охоронної фірми, начхати на те, що їх діяльність призводить до забруднення нечистотами питних горизонтів у радіусі десятків кілометрів навколо колишньої станції.

Усіх усе влаштовує, як місцеву владу, так і обласну. За скид неочищених стоків платяться немалі гроші, а гроші, як ми знаємо, не пахнуть.

До того ж, поруч по селах зводять "за схемою Войцеховського" низку житлових кварталів, які так само скидатимуть каналізаційні стоки саме сюди.

Звісно, аби уникнути екологічної катастрофи, влада мала б давно організувати під`єднання місцевого колектора до нитки, що іде на Бортничі, але це ж потребуватиме додаткових капіталовкладень. А так, як є, жити набагато простіше. І вигідніше.