Транзит велетенського геополітичного простору від Курил і до Берлінської стіни, транзит посткомуністичного світу від московського тоталітаризму, який умертвив у 20 століття понад 100 мільйонів жертв ленінсько-сталінської соціальної інженерії, до тих самих європейських християнських цінностей, за які віддала життя українська «Небесна сотня», а відтак десятки тисяч жертв війни Росії проти Європи ціною України, - транзит цей триває.

В «ісході» із кремлівської неволі різні народи дистанціювалися на різну безпечну відстань від «Імперії зла» в євроазійській тайзі на березі Москви-ріки. Ті, що подалі від лиха, колишні члени РЕВ, східноєвропейські постсоціалістичні країни, плюс тріо Балтії, стали повноправними і рівноправними у лоні ЄС і НАТО, а от пострадянські совки - хто як.

Одні, як Білорусь чи Вірменія, залишились там, де були, - на колоніальному безправ»ї союзної республіки, інші витворили свої тоталітарні клони, як Середня Азія, треті, будучи роздвоєними російським спецконтингентом, зависли у повітрі, як Молдова. І тільки дві із 15 пост-союзних республік пробують рвати московські кайдани, - Грузія і Україна.

Читайте також: Останній патрон Путіна, або Скільки залишилось до кінця світу

І у персональному вимірі є практично одна історична постать на території колишнього СРСР, якій відведено роль головного руйнівника совкового світу і ворога Москви №1, - Михайло Саакашвілі. Іронія континентальної історії у тому, що Саакашвілі руйнує той світ, який створив у значній мірі Джугашвілі, номінований кремлівською ордою у минулому столітті на червоного царя.

Я мусив вивести цей глобальний контекст, щоб об'єктивно відобразити масштаб фігури особи, яка нині височіє на українським політичним ландшафтом.

Командувач війни проти реанімації СРСР програв тимчасово битву на Кавказі, але відновив свій бій там, де нині найгарячіше на мапі екс-СРСР, - на полі війни Росії проти України.

Якби президент України був її патріот і був не крамар, а полководець країни, яку окупували війська іноземної держави, - як би він мав, попросту кажучи, використати Саакашвілі? Я би, приміром, запропонував йому дві посади на вибір: міністр оборони - у війні із зовнішнім ворогом, або генеральний прокурор - у війні із внутрішнім ворогом.

Однак, сталося з точністю навпаки: було зроблено так, щоб не примножити потенціал України антимосковським та антиолігархічним потенціалом Саакашвілі, а нейтралізувати його разом із його потенціалом. Порошенко засунув Саакашвілі всередину кадрової колоди і зробив провінційним чиновником середньої ланки.

Хто такий губернатор? Це той невеличкий чиновник з погляду печерських висот, який там внизу збирає податки в обласний бюджет і щовесни робить ямковий ремонт доріг місцевого значення. Прокурор області чи головний регіональний поліцай, начальник податкової адміністрації чи шеф управління СБУ, не кажучи вже про такого нафаршированого клептократа, як начальник митниці, - голові ОДА не підкоряються. Тобто - навіть не політичного, а геополітичного важковаговика засунули в одеську «сільраду».

Для чого це робив Порошенко - зрозуміло. Не виключено, що він це робив за рекомендацією із Москви. Тим паче, що запального Саакашвілі одразу ж надрочили на ще одного запеклого ворога Москви в Україні - Коломойського.

Спільний план Києва і Москви з утилізації Саакашвілі мені зрозумілий, але як він сам пішов на це - поїхав у провінцію, щоб боротися із корупцією у столиці, а про війну із окупантами взагалі й мова не йде, - від фронту його відсікли.

Читайте також: Як працює VIP-бізнес друзів Порошенка. ВІДЕО

І треба ж було чекати, а точніше змарнувати стільки часу, щоб до Саакашвілі дійшло, що відправивши в Одесу із зв'язаними руками, Порошенко його злив.

Є у Порошенка така риса, що він випихає наверх тих, котрі з ним будували клептократичний суспільний устрій: державна еліта України за нинішнього режиму - це, в основному, кондитери із «Рошена».

Але є ще одна слабкість: він полюбляє оточувати себе також тими, з котрими пересікався у житті ще до того, поки соцвласність під назвою «Кондитерська фабрика імені Карла Маркса» перетворилась у приватну власність під назвою «Рошен» родини Порошенка.

Є, приміром, два товариші: з одним Порошенко разом вчився, а з другим - разом служив в армії. Перший - Саакашвілі, а другий - Кононенко. І треба ж такому статися, що у чистилищі «любих друзів» вони стали полюсами. Перший - ворог Москви і корупції, а другий - це той, який став для народу і світу синонімом корупції, а війна для нього - то взагалі «мать родная».

І належало робити вибір - або ти з тим, з ким вчився, або ти з тим, з ким служив. І Порошенко вибрав Кононенка. Вибрав те, що він уособлює і символізує, - недоторканість клептократії всередині країни та угодовський «договорняк» назовні.

Саакашвілі, із його планетарним досвідом, ремствує, як дитина: мене ніхто й ніколи за усе моє життя так не обманював. Можу тут докласти і свою дещицю особистих взаємин із Порошенком: це людина, яка такою вродилася чи так вихована, що найвищий кайф і найглибший смисл бачить у тому, щоб обдурити іншу людину.

Опісля пізнього, але прозріння Саакашвілі залишається на полі бою, на якому українці проливають кров в «ісході» із московської шинелі Джугашвілі.

Добре, що цей полководець антикомунізму та антиклептократизму - з нами. Але є побоювання, щоб він знову не дав себе засунути десь на задвірки.

В антиолігархічній війні є практично єдина його союзниця - Тимошенко. За рейтингом вона - лідер нації де-факто, в той час, коли Порошенко, який за темпами падіння перевершив Ющенка, - лідер де-юре. За посадою і не більше.

Дуже важливо, щоб запального кавказця знову не надрочили на рукопашну із тими, з котрими він приречений бути супутником - за цінностями і за цілями. Щоб не повторилося те, що було із Коломойським, коли два найбільші вороги Москви в Україні знекровили себе руками Порошенка під оплески цієї ж Москви.

Нейтралізація Саакашвілі на нинішньому етапі - це заведення його на слизьке поле, де він може влаштувати колотнечу в опозиційному таборі, знекровлюючи його на радість окупанта і його високопоставлених київських посіпак.

Василь БАЗІВ, для UAINFO