А може, справді, нічого страшного не сталося? Удамо, що нічого такого не було. Що слова ці вирвано з контексту, що Нищук намагався щось там протиставити кремлівському міфові про дві-три-чотири України. Славний хлопець Євген, ми пам'ятаємо його за Майданом! Та і як міністр він нічого поганого не зробив, та й що взагалі він міг зробити поганого на той жалюгідний бюджет! Адже якщо не Нищук, то Кириленко, а вже йому в потилицю дихають лептони із прізвищами Фаріон і Ніцой, що дратують вухо. Ну що, все пригадав, що пишуть самозвані адвокати?

Утім, ні, далеко не все. Просто я зовсім не хочу повторювати за тими, хто каже, так само вкладаючи у сказане свій сенс, що Євген усе сказав правильно. Ну, хоча б тому, що в такому разі наш міністр, навпаки, хотів підлити воду на млин російської пропаганди, навпаки, виступив на захист політтехнології кількох ґатунків Україн. Я сам у таке не вірю. Або ж вірити не хочу.

Та й байдуже насправді, що хотів сказати міністр культури. Важливим є інше. Хоч би яким мізерним був бюджет міністерства культури, головна функція міністра культури не керувати театрами, музеями та бібліотеками. Міністр культури передусім покликаний особистим прикладом задавати стандарт тієї ж таки культури, і, в міру сил, не на рівні міських міфів, хто з українців звідки наїхав і хто кого, куди і з якою метою завіз.

Найбільш обурює і лякає не те, що сказав чи що не сказав міністр культури. Велика кількість інтерпретацій сказаного ним, що з'явилися в пресі і соціальних мережах (авторства як адвокатів, так і прокурорів), демонструє, що наш міністр культури потребує перекладача. Що нашому міністрові культури, як Путіну, потрібен свій Пєсков. Якщо міністр культури європейської країни без телесуфлера не в змозі чітко й зрозуміло сформулювати свої думки, ще раз переказати до того багато разів, зокрема й ним самим, озвучені засади культурної політики в Україні, що тоді казати про інших представників нашої влади, чого тоді нам вимагати від них?!

Моє ставлення до Євгена Нищука за ці дні не стало гіршим. Переконаний, він не є ні фашистом, ні нацистом, він щиро хоче як краще, і, за його уявленням, нічого поганого й образливого для будь-кого з громадян України він не сказав і не мав на увазі. Як і в багатьох схожих випадках з повсякденної практики нашого державного життя, тут проблема не в злому замірі. Просто ще один приватний приклад Принципу Пітера, просто ще один гарний хлопець досяг рівня власної некомпетентності. - Ой, само так вийшло! Упс!