З експертом корпорації "Гардарика" Костянтином Матвієнком видання "Інформаційний Акцент" зустрілося, щоб обговорити майбутнє Києва: який вигляд матиме наша столиця через роки? Тут буде ультрасучасне місто, локомотив нових технологій і нових підходів у містобудуванні чи років за десять ми побачимо типовий мегаполіс третього світу – нетрі, гори сміття, шалений розрив між багатими, які жирують, і бідними, які ледь животіють у своїх районах-клоаках? Цікаво, що відповідь експерта була парадоксальною – реалізуватися можуть обидва сценарії.

– Пане Костянтине, хотілось би поговорити про майбутнє столиці, зважаючи на містобудівні тенденції і на якість нинішньої київської влади. А містобудівні тенденції є такими: почали з забудов життєвого простору і зелених зон, зараз забудовують транспортні вузли і замахнулися вже на Дніпровські схили. При владі люди, які ні за своїм освітнім, ні за інтелектуальним рівнем не здатні об'єктивно оцінити, що вони вже накоїли в Києві. Куди котиться столиця?

– Влада ставиться до міста утилітарно. Причому ця "утилітарність" має суто корупційно-здирницький характер. Можна демонструвати утилітарність, знищуючи історичні ландшафти та охоронні зони пам'яток, але при цьому забезпечуючи комфортне проживання хоча б для тих, заради кого це знищують. Але в даному разі навіть той, хто загарбує Дніпровські схили, хто будує хмарочоси в історичній частині Подолу, не матиме там комфортного життя. Приклад: втулили хмарочос там, де був парк; люди, що живуть у хмарочосі, мають багато автівок, але стався невеликий снігопад, 9-бальні затори –  й усе, зона комфорту закінчилася! Ця утилітарність – абсолютно безголового характеру. Мені цікавіше говорити про те, куди мав би рухатися Київ.

– Важкувато говорити щось про майбутнє Києва, виходячи з останніх тенденцій. Я недавно з молодим депутатом Київради спілкувався, так він повідомив, що не знайомий із терміном "агломерація" і додав, що будувати на транспортних розв'язках – це нормально, він у цьому нічого дикого не вбачає. До чого дійде Київ на тлі економічної кризи, проблем із забезпеченням інфраструктури тощо? Тут не про "місто майбутнього" варто говорити, а про сценарій поступової "нетрізації" та "фавелізації" столиці!

– Гадаю, що "нетрізація" і "фавелізація" Києва нереальна, навіть попри те, що окремі депутати не знають терміну "агломерація". Де-факто агломерація існує. Так чи інакше, і архітектори, і компетентна громадськість ставитимуть запитання і про зонування, і про генеральний план Київської агломерації. Не можна Київ планувати тільки в межах кордонів міста.

Територіальна громада Києва на сьогодні – це також мешканці Вишгорода, Броварів, Борисполя, Обухова та прилеглих сіл. Тому що ці населені пункти перебувають у годинній транспортній доступності від Києва, ці люди працюють у Києві, використовують київську інфраструктуру, податки часто сплачують у столиці, а в той же час інфраструктура на прилеглих територіях занепадає. Київ так і треба планувати, так він і буде плануватися.

У перспективі в нас робочі місця і місця проживання в багатьох видах діяльності будуть тотожні. Бухгалтери, дизайнери, продавці інтернет-магазинів не потребують окремого робочого місця, окрім місця проживання. І таких професій дедалі більшатиме. Я дуже сподіваюся, що будівельні кампанії, може українські, може іноземні інвестори, продаватимуть уже не житло, а соціальне середовище включно з робочим місцем, де житло – лише елемент.

Читайте також: Сквер Небесної сотні повернувся у власність міста

Ми вже років за десять зіткнемося з проблемою: куди нам дівати оці всі величезні торговельно-розважальні центри? Коли вам уже не потрібен буде кінотеатр, коли ви кнопку натиснули – і кінотеатр довкола вас! Вам не потрібно буде магазину, кнопку натиснули – і вам або 3D-принтер роздрукував одяг, або лазерну примірку зробили собі самі. І таких способів існування буде дуже-дуже багато. Відповідно, транспортні потоки у місті змінюватимуться. Це все зараз треба спрогнозувати і зрозуміти, що нам залишити вільного.

Я дедалі менше боюся знищення історичних ландшафтів. Забудову історичну не можна знищувати, тому що ми її не відтворимо, а все інше... Нові технології дозволяють легко знести ці хмарочоси і відтворити ті ландшафти, які будуть найбільш мальовничими. Я думаю, що в подальшому історичні наші пам'ятки будемо відновлювати за допомогою 3D-реставрації. Успенський собор ми відновлювали із цегли дуже важко і довго, а тут можна буде його відтворити, просто роздрукувавши на 3D-принтері в найближчому історичному часі.

– Не очікував, пане Костянтине, що ви такий оптиміст. Адже тенденції зовсім інші – хаотизація життя й наближення інфраструктурного колапсу. Якщо проблеми накопичуватимуться, а не зменшуватимуться, то я боюся за майбутнє Києва, зважаючи на те, що не тільки влада, але і більша частина київської громади не розуміє тих негативних тенденцій, що мають місце.

– Перспектива, яку намалював я, і перспектива, про яку говорите ви, існують в одній дійсності. Неодмінно буде колапс, і ми будемо з цього колапсу виходити за допомогою сучасних технологій. Це все відбудеться! В московському метро – рили підземку, били палі – паля просто вдарила у потяг, який проходив! Подібні проблеми з інфраструктурою є і в Китаї, і в Індії, але я дивлюся на крок уперед. Є в мене побоювання, що в квартирах буде холодно і не буде води при такому веденні комунального господарства. Тут питання – що станеться швидше: чи більш-менш цивілізовані люди прийдуть до влади в Києві і будуть місто розвивати, як належить сучасному місту, чи оці всі доведуть його, що називається, "до ручки", до колапсу, і тоді вже не через вибори, а через якісь інші механізми люди організовуватимуть свій життєвий простір, який називатиметься "Великий Київ" чи "Київська агломерація", уже в той спосіб, як їм дозволятимуть їхні знання і наявні технології.

– "Київ майбутнього": столичну агломерацію треба по-новому побачити – що де буде розташовано, де які підприємства, де будуть адміністративні центри, як організувати транспорт... У вас є уявлення про потужну київську агломерацію – що де буде – бодай в основних рисах?

– Для того, щоби приступити до планування Київської агломерації, треба зробити кілька адміністративних і політичних кроків. Один із них – це ліквідація такої адміністративно-територіальної одиниці як Київська область. Вона абсолютно зайва. Найпростіший варіант – райони, що прилягають до Києва, з їхніми райцентрами, ввести в Київську агломерацію, а решту районів віддати до прилеглих областей Чернігівської, Черкаської, Житомирської областей і такий спосіб ліквідувати Київську область, яка заважає розвиватися Київській агломерації.

– Тобто Обухів, Бориспіль, Бровари входять до Київської агломерації. А які не входять?

– Якщо ми ближчим часом зуміємо побудувати транспорт (не знаю, як він називатиметься – потяг чи метро), який буде рухатися зі швидкістю 400 кілометрів за годину, то можна буде взагалі всю Київську область включити до Київської агломерації. Якщо ж ні, то саме так – прилеглі райони. Беремо адміністративну мапу: ось Київ, і дивимося – Бориспільський район, Броварський, Вишгородський, Васильківський район під питанням, ще Обухівський – оці райони мають бути включені в склад Київської агломерації. Коли буде створено таку адміністративну одиницю, можна братися до її генерального плану.

Тепер відповідь на ваше запитання, де що буде? Дуже цінуватиметься життєвий простір, де можна буде покататися на велосипеді, погуляти з дітьми, всілякі форми дозвілля й види фізичної активності. Буде надзвичайно зелено – близькість до природи, природа має прийти сюди. Треба зберегти основні наші об'єкти національно-культурного надбання. Софія, Видубицький монастир, Лавра тощо – це святе, ці об'єкти збережуться із солідними охоронними зонами. Щодо житла, я не впевнений, що ближчим часом ми не змінимо саму концепцію житла і з хмарочосу перейдемо в якусь іншу форму. Я би звернув увагу на нові японські технології будівництва житла з пінопласту – це таке шатро, яке можна розташовувати на платформі.

Читайте також: Думка історика: кияни в усі часи обурювалися новою архітектурою

Недалекий той час, коли житло переміщуватиметься. Робочі місця, місця відпочинку, рекреаційні зони – вони не матимуть чітких меж, як то є зараз, – це все поєднається і розділиться не тільки за горизонтальним, але і за вертикальним виміром. Я хочу зрозуміти, що ми робимо з київською греблею? Її треба спускати, це очевидно! Як київську, так і канівську греблю. Взагалі Дніпро треба розрегулювати, він має повернутися до свого природного стану, бо якщо катастрофа, а там радіоактивний мул – що з цим робити?

– Багато писали, що для рекультивації та дезактивації Дніпра потрібні мільярди доларів.

– Це станом на сьогодні, а які технології запрацюють за деякий час? Ми цього не знаємо. Нам треба виходити не з того, що можливо чи неможливо, а з того, що потрібно. А вже під наші плани підганяти можливості.

– На вашу думку, яке майбутнє у Віталія Кличка і його команди?

– Зі Кличком простіше - від громадянин світу. Гадаю, що його старість точно проходитиме не в Києві, а в більш сприятливих кліматичних умовах, у Маямі де-небудь. Щодо команди, команда еклектична, нічого поганого їм не загрожує, в найгіршому разі – еміграція або маргіналізація.

– На вашу думку команду Кличка київська громада знесе чи зніме, чи є якісь інші варіанти?

– Немає жодних передумов, щоб їх знесла київська громада. Кличко наразі є безальтернативним – якби вибори відбулися найближчого тижня, то у Кличка точно були би свої 25-27 відсотків.

– Але ж ми говоримо не про те, що зараз, а чого потребує Київ і що має статися в майбутньому!

– Вони (команда Кличка – ред.) не настільки інтелектуальні, щоби зрозуміти свою неадекватність як щодо Києва, так і взагалі світу. Вони мають величезні повноваження, але при цьому здійснюють ці повноваження неадекватно тому, що відбувається в світі. Що з ними станеться? Нічого не станеться. Навіть таке психологічне явище, як гірке розчарування у своїй діяльності, їм не загрожує. Не того рівня організація психіки цих людей, щоби вони цим переймалися...

– Київська громада зараз спить чи не спить?

– Київська громада зараз існує в особі кількох, на думку влади, маргіналів, які займаються Гостинним двором, які борються за Пейзажну алею, за схили, за охоронні зони Святої Софії. Можновладці і бариги справді дивуються з цих людей, адже у них інші цінності. Так от, ті цінності, які в очах влади є маргінальними, саме ці цінності і є основою того, що ми би могли назвати київською міською громадою. Так довго тривати не буде.

Я думаю, нинішніх бариг посунуть, і посунуть не свідомі громадяни, яких абсолютна меншість. Адже обидва Майдани були реалізовані діями абсолютної меншості українського суспільства. Їх посунуть зовнішні, світові обставини: розвиток технологій, пришвидшення інформаційних потоків, обігу грошей, зміна етики, зміна умов праці, ринку праці, трудової етики. Тому я зараз спокійніше ставлюсь до того, що вони витворяють. Направду, на долю Києва набагато більший вплив матиме те, хто, скажімо, виграв вибори у США, ніж те, що там виробляє Кличко.

Розмовляв Ян Борецький спеціально для видання "Інформаційний Акцент"