«Це растеніє. У нього куча діагнозов, несовместімих з жізнью. Воно мусить померти. І нашо йому скору визивать?» - з такими словами медичний персонал одного з будинків-інтернатів Житомирщини зачинили 6-річного Андрія у кімнаті і залишили помирати з температурою 40◦.

Ну так... Навіщо ж заморочуватись (та ще й опівночі), викликати швидку, кудись їхати, щось пояснювати, коли у цей час можна дивитися черговий серіал по ТВ і в'язати онукам шкарпетки? А Андрій постогне та й помре. Тим більше, що кімната чергової медичної сестри далеко від нього і стогін не заважає вникати в сюжет.

Але «зомбі-Свєта» (так вони назвали мого експерта, представницю Україна без сиріт) була у цей час в Житомирській області і, дізнавшись про ситуацію, одразу вирушила у будинок-інтернат. Попри перешкоджання з боку персоналу їй вдалося потрапити до хлопчика і викликати швидку. На момент потрапляння до реанімації температура сягнула 40,7, були постійні судоми, від яких він голосно стогнав, задиха

ся та хрипів, колір шкіри був синім... Там хлопчика назвали «рекордсменом». Пацієнтів з такою температурою у них ще не було.
На ранок температура спала до 37.

Під час вагітності матері лікарі невірно визначили резус-фактор крові і результатом стало ДЦП у дитини. Коли хлопчику було 4 роки, мама завагітніла третьою дитиною і «добра людина» - лікар порадила віддати Андрія до Будинку дитини, де йому «допоможуть», адже в селі, де вона проживає з чоловіком і двома маленькими донечками, немає ні ФАПу, ні сімейного лікаря, ані фахівця поблизу, який би міг надавати допомогу такій дитині.

Читайте також: Равнодушие окружающих убивает украинских детей

Перші 2 місяці у закладі Андрійко постійно плакав, потребуючи маму. Мама все рідше приїжджала до закладу. Розлука з нею почала вбивати хлопчика. А через 2 роки це призвело до потрапляння у реанімацію. Щоб смерть дитини не зіпсувала репутацію закладу, Андрійка перевели з будинку дитини системи охорони здоров'я до будинку-інтернату системи Мінсоцу.

До речі, маму не повідомляли ні про переведення до іншого закладу, ні про погіршення стану Андрія. А у будинку-інтернаті знають, як швидко «полегшити» стан дитини - довести до смерті.

По цій справі триває кримінальне провадження. Хлопчика перевели до київської лікарні, там він разом з мамою під цілодобовим наглядом лікарів. Дитина обожнює яскраві кульки і обіймати іграшкового ведмедика. Андрійко навіть почав усміхатися. Але він міг померти у жахливих муках тільки тому, що поруч були байдужі працівники інтернату.

На жаль, наша система не готова підтримувати маму з такою дитиною за місцем її проживання, а система інтернатів лише наживається на горі родин, отримуючи постійне фінансування у величезному розмірі...