Історія міста в сучасній літературі обов'язково складається з його повсякденної метафізики, ба навіть демонології. Адже в урбаністичному пейзажі сьогодення ніхто не відміняв «фольклорну» складову містики і навіть метафізики. Місця сили стягнуті тут в карту революційних подій, а офісні болітця продовжують затягувати в побутове трясовиння молоді життя героїв цієї прози.

Алексей Никитин. Санитар с Киевской. - К.: Люта справа, 2016

Історія про київського редактора скандального журналу - нонконформіста, художника, поета, - в якій зашифровано чимало імен із сучасної тусівки. Богемний побут, депресія, психлікарні чергуються з розділами з історії України початку ХХ століття, в яких буяє легендарний прадід героя роману, «ровесник Леніна і попа Гапона». Перші універсали, маніфести, портрети Винниченка і Грушевського римуються зі смутою, яка назріває в нинішній Україні. Не дивно, що революційні гени беруть гору, і головний герой опиняється в гущавині подій - серед протестувальників на Майдані. Подальше його друзі спостерігають здалеку, з-за кордону, разом із відвідувачами бару, застиглими перед екраном плазми. На якому - вже відомі всьому світу сцени розстрілу демонстрантів снайперами.

Сергій Ухачевський. Легенди нескореної зими. - К.: Кальварія, 2016

З часом тема Майдану в сучасній літературі знаходить все більш художнє втілення - від психологічного роману і ліричної повісті до соціального памфлету. Натомість так гостро про цей час ще ніхто не писав. Безпосередні події в Києві, у наметах Майдану та поза ним, про героїв, персонажів, справжніх спонсорів Антимайдану і власників кабінетів на Банківській і в Кремлі. Тобто без політиків, їх жорстокої критики, безжального опису їх намагань пробитися у вищі ешелони влади, коли весь низовий склад майданного люду кидався відстоювати цілісність України, наразі не обійшлося. А також - без імен, такси на послуги тітушок, розцінок «Беркуту» та іншої «антиреволюційної» технології. «- Чи бачиш, наша стратегія спрацювала: я підтримав Майдан, ти - антимайдан... час пожинати плоди, - каже один з антигероїв. - Ми йдемо у владу. А ми - сіль цієї землі і ми вирішуємо своєю волею долю цієї землі і цих Божих тварюк... Я говорив з одним... із Держдуми Росії. Скоро буде війна. І всі оці тварі Божі попруться на війну. Так що нам їх нічого боятися». Утім, і в самому романі, і в життя надалі все сталося зовсім не так, як хотілося, і ще раз зрозуміти причини цього буде зовсім не зайве.

Читайте также: 8 книг для развития креативности и воображения

Олег Поляков. Хроніка туманної Трої. - К.: КМ-Букс, 2016

У цьому романі знайомі урбаністичні лаштунки на зразок київського району Троєщина утворюються на Трою. Відповідно, персонажі цієї антиутопії мали б відповідати статусу героїв з «міфологічного» доробку світової літератури. Вони, признатися, й відповідають, от лишень на містечковому, але через це не менш містичному рівні. У той самий несподіваний спосіб у цьому сатиричному детективі який-небудь міліціонер, що влаштовує перегони новорічним містом, вилітаючи на річкову кригу, мав би нагадувати Харона - перевізника через річку Мертвих. А екзотичний бомж, який нібито був аж в Австралії - справжнього Одіссея, що повернувся до Києва у новому «образі» - наче на бенкет наречених в класичному сюжеті. Решта героїв так само немовби вимандрували з історичної імли. А сучасні дівчата у цій історії кохання (так-так, як же без неї) знаєте які? «До кав'ярні заходить дівчина років двадцяти; купує склянку соку, сідає до вікна. Половина голови коротко підстрижена, на другу звисають великі чорні пасма. У погляді - проникливість і щось східне, припускаю, що її далекі предки служили у війську Чингізхана».

Євгенії Кононенко. Симбалайн. - Л.: Кальварія, 2016

Якщо цікаво, то «Симбалайн» - лише назва треку в одному з ранніх альбомів гурту «Pink Floyd», під яку протягом життя кохається двійко героїв цієї книжки, і який звучить спершу на контрабандному вінілі, потім на касеті й нарешті на диску. Але варто вставити його у власний текст - і перед нами історія країни в речах, піснях і словах кохання, а не знайома чорнуха з-під пера Кононенко з реалістичним осадом на денці її суворої прози. Пригадуєте, «Повії теж виходять заміж», «Новели для нецілованих дівчат», «Зрада»? Суцільний морок душі та інший дискомфорт для сучасного читача, упевненого, що Симба - це левенятко з мультику. Натомість тепер все гаразд, оскільки авторка розчинила у своїй прозі чарівну пігулку музичної радості навпіл з літературною і навіть мистецькою чутливістю. Крім інтимного прослуховування згаданого гурту «Pink Floyd», герої її київської прози читають «Місто» Підмогильного і «Степового вовка» Гесе, милуючись шедевром Сурбарана на кулоні дев'ятнадцятирічної коханки.

Читайте также: 5 книг о том, как поменять себя

Слава Світова. Жила-була Я. - К.: Брайт Стар Паблішинг, 2016

Як багато хто з персонажів нинішнього життя, батьки героїні у цій кумедній книжці їдуть у столичну далечінь на заробітки. А як щодо їхньої навіженої доньки, яку залишили на господарстві з рудим котом? Чекати милості від природи, наче які-небудь мічурінці з минулого вона точно не буде. У своєрідному щоденнику героїні про те, як правильно заварити чай директору, навіщо ходити на тайський масаж і куди бігти в пошуках Прекрасного Принца, нас чекає справжній феєрверк навіть не гарячих, а запальних за своєю щирістю і гумором історій. Тут і співбесіда в посольстві, і поїздка до бабусі, і навіть просто пошуки роботи в столиці.. «Роботу знайти - не поле перейти, - глибокодумно повідомляють нам. - І навіть не грядку, і не присадибну ділянку, і не клумбу, і не Пушкінський парк, що неподалік станції метро Шулявська...»