Коли питають чи варто громадянам надавати право на цивільне використання зброї, маю кілька аргументів "за":

1) зброя - це засіб захисту. Тому треба врегулювати статтю 36 Кримінального кодексу і забрати суб'єктивно-оціночний фактор для слідчих при визначенні меж необхідної оборони;

2) треба чітко прописати умови володіння, зберігання і використання короткоствольної вогнепальної зброї в спеціальному законі;

3) законне використання зброї означає, що вона зареєстрована, а отже власник кожного короткоствола відомий. Це підвищує відповідальність кожного громадянина за використання зброї;

4) бандюк завжди має зброю і знайде, де її взяти. Для звичайних людей це право на даний момент обмежене. Тобто не застосовується норма Конституції, яка гарантує кожному право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Конституційні права ми відстоювали на Майдані, тому вони мають бути забезпечені.

На сьогодні в Україні дозволено використання травматичної зброї, довгоствольної мисливської зброї для використання на полюванні, короткоствольної вогнепальної зброї для дуже вузької категорії населення. Це обмежує конституційне право усіх громадян на захист.

Читайте також: "Люди должны иметь право на оружие!", - Борислав Береза

Настав час визначитись, де поставити кому в питанні цивільного використання зброї – "дозволити не можна заборонити".