Як писала Джейн Джейкобс у книзі «Смерть і життя великих американських міст», «Міста мають здатність давати щось кожному, лише тоді і лише тому, що вони створені за участі кожного». А відтак кожна людина - від лідера громади до наймолодшого її представника - є учасником тих перетворень, яких ми прагнемо. Про це пише Ірина Озимок у блозі видання «Новое Время».

Я вже давно не подорожую містами як звичайний турист. Відвідуючи музеї, спостерігаю за розвитком кафе та крамничок як допоміжного елементу музейної галузі; окрім туристичних маршрутів люблю губитися у непопулярних кварталах, які з небезпечних перетворились на мистецькі, хіпстерські, альтернативні; все більше цікавлюся перетворенням старих заводів на креативні простори, схожі на Дістілері у Торонто. Я часто орендую машину і вже вивчила моделі міських паркінгів у Швейцарії та Австрії, так само як велоінфраструктуру Амстердаму. Словом, зі звичного туриста я перетворилась на дослідника, якого мучить запитання: чому так не працює в Україні?

За моїми спостереженнями, формулою успішного міста є сума трьох елементів:  відкритість місцевої влади, активність громадян та залучення бізнесу. Спільною цінністю тут є орієнтація на людину. Водночас технології стають невід'ємними у розбудові дружнього до громадян міста. Ці п'ять факторів можуть змінити й українські міста.

1. Орієнтація на людину

Минулого року я вперше відвідала Канаду. Торонто, Монреаль, Квебек Сіті - дуже різні, але однаково легкі у пересуванні, зручні, багаті публічними просторами. Урбаністичні втручання роблять дива! До прикладу, в Монреалі за підтримки мерії вдалося неймовірне перетворення Садів Gamelin (Les Gardins Gamelin): з місця скупчення безпритульних та наркозалежних на осередок творчих ініціатив містян, де вечорами відпочиває безліч людей різного віку. 

Читайте також: У Києві знесли один з найстаріших кінотеатрів. ФОТО, ВІДЕО

За найкращими практиками не обов'язково їздити за кордон: чимало українських міст мають свої успішні кейсиІснує стереотип, що для таких перетворень потрібно багато коштів, і тому українські міста не можуть змінюватись швидко. Та практика свідчить про інше: бюджет міста важливий, проте чіткі пріоритети та ефективність його витрачання - ключові. Колишній мер Боготи Енріке Пеньялоса - один з найкращих реформаторів міст у світі - свого часу зробив ставку на людину, звичайного мешканця міста. На практиці це означало зменшити транспортні потоки (на 40%) і збільшити пішохідні зони. Зекономлені кошти на будівництво доріг мер спрямував на облаштування тротуарів, парків і велодоріжок. І зараз інфраструктура Боготи - приклад, який намагаються наслідувати багато інших міст.

2. Сильна команда мера

У 2014 році рейтинг найкращих мерів світу - World Mayor Prize - очолив Нахід Ненші, мер Калгарі (Канада). Проте ще з часу його обрання у 2010 році ним захоплюється півсвіту. Він став прикладом рішучого прийняття рішень, інклюзивності та далекоглядності, та лідерства під час таких такастроф, як повінь у Альберті у 2013 році. На його офіційному вебсайті доступний звіт «Кращий Калгарі - прогрес 2016», який просто вражає досягненнями. 

Та досягнення у міському розвитку є результатом зусиль не однієї людини, а цілої команди фахівців у всіх сферах: від каналізації до транспорту, від освіти до медицини, від культури до підприємництва. Саме тому одним з перших кроків у якості мера Лондона, який зробив Садік Хан, стало призначення керівника апарату та чотирьох заступників за напрямками: планування, ЖК, транспорт та поліція.
В Україні  є тенденція створення агенцій розвитку міст (наприклад, у Миколаєві), які стають ще однією опорою мера. Схожий підхід і у мера Львова, в оточенні якого багато молодих працівників, що реалізують амбітні плани розвитку міста. 

3. Взаємодія із громадянським суспільством

Часто громадські ініціативи пропонують готові рішення, які не вимагають величезних ресурсів від міста, і вже підкріплені людьми, які готові їх реалізовувати. Ми маємо такий приклад в Івано-Франківську. Ініціатива «Тепле місто» гуртує містян довкола ідей прогресивного розвитку і навіть виділяє міські гранти. Один з проектів - це оновлення вивісок та перехід від масиву кольорового пластику до стильних невеликих вивісок, які дають «дихати» фасадам будинків.

Команда активістів "Mariupol Players" допомагала з облаштуванням громадського простору на місці закинутого дитячого садка у віддаленому районі Маріуполя. За їхніми словами, найбільшою допомогою для них була участь комунальних служб міста. Вони допомогли з прибиранням і вивезли з локації 20 вантажівок сміття. В результаті мешканці району отримали майданчик, де ціле літо проводились концерти і виступи.

І це не єдині приклади. У Миколаєві міська влада активно співпрацює із Асоціацією інвалідів АТО, роблячи місто зручнішим для людей з інвалідністю. Цінністю такого партнерства є залучення креативних підходів, які не може дозволити собі міська бюрократія.

4. Розумне використання технологій і smart-рішень

У 2016 році Амстердам отримав від Європейської Комісії нагороду «Європейська столиця інновацій». Це відзнака, зокрема, досягнень міста у застосуванні smart-технологій. З 2009 року тут існує ініціатива Smart City, і за цей час тут запустили більше 80-ти пілотних проектів щодо різних сфер життя у місті. Наприклад, місто використовує дані GPS для управління потоками транспорту, паркомати замінює мобільний додаток. Окреме рішення спрямоване на те, щоби оптимізувати поїздки сміттєзбиральних машини - так, щоби вони робили якомога менше поїздок вузькими вуличками міста.

Читайте також: Китайське економічне диво. Вся справа - в їх фантастичному працелюбстві

Цей підхід точково вкорінюється в Україні, але є позитивні приклади. У Києві запустили стартап «Поліклініка без черг», яка дозволяє записатись на прийом до лікаря онлайн. А у Миколаєві розробили додаток UkrWay, завдяки якому люди на візках можуть відстежувати тролейбуси, обладнані пандусом. З'являються рішення в сфері енергоефективності, мобільності, туризму, які допомагають відчутно спростити життя людини у місті. Вони тягнуть за собою більші зміни: наприклад, Миколаївській владі довелось задуматись і про зручність зупинок, і про навчання водіїв тролейбусів тому, як допомогти пасажиру на візку, і про облаштування під'їздів і тротуарів. Це усе поступово змінює сам підхід до міської інфраструктури.

5. Участь бізнесу в житті міста

Одна з найактуальніших у світі тем у сфері міського розвитку - це співпраця міської влади й місцевого бізнесу. Взаємодія між містом і приватним сектором часто одностороння: місто купує товари і послуги бізнесу через жорстку процедуру державних закупівель, у певних аспектах регулює діяльність підприємств. Набагато менш поширена ситуація - коли муніципалітет і бізнес реалізують спільні проекти, спрямовані на вирішення міських проблем, залучаючи багато інших зацікавлених сторін.

Та чимало питань міського розвитку компанії можуть вирішити набагато ефективніше, ніж комунальні служби: вивіз сміття, транспорт, розвиток туризму, залучення нових інвестицій. Зрештою, smart-рішення та інновації з'являються у містах лише за участі приватних компаній.

Нова тенденція в Україні - підтримка міських проектів ІТ-компаніями, навіть ІТ-кластерами.  Однак і це не все. Соціальні підприємства, до прикладу, вирішують проблеми екології і працевлаштування людей із вразливих груп - тобто завдання, які стоять перед муніципалітетами. Цікавим є приклад «Горіхового дому» у Львові - соціальної пекарні, яка більшість своїх доходів вкладає в центр реабілітації жінок, що потрапили у складні життєві ситуації, працевлаштовує їх, проводить консультації з психологами.

В умовах глобалізації українські міста просто не мають виправдання відставанню від найкращих міжнародних практик. Важливі лише відданість, сміливість та цінування людської гідності. А за найкращими практиками не обов'язково їздити за кордон: чимало українських міст мають свої успішні кейси. Знаковим є і те, що наприкінці 2016 року стартував перший в Україні майданчик для обміну між міськими головами міст України і світу: Міжнародний конгрес мерів. Щиро сподіваюсь, що він надихне українських мерів і наступного року ми побачимо ще більше «історій успіху» від наших міст.