"Нервує, що вони обманюють нашу країну". Як в США ставляться до біженців з України
Про еміграцію
Просто пригадалась ситуація.
Моє перше довгострокове закордонне відрядження відбувалось в Нью-Йорку, за висловом Віктора Трєгубова, "на нєкіслай должнасті" віце-консула.
Як наймолодший за віком і за посадою певний час я виконував обов'язки "старшого, куди пошлють". В установі, яку її керівник абсолютно резонно називав "чимось середнім між похоронною і пожежною командами та трошки божевільнею", це означало бути помічником цього керівника, відповідати за оргпитання, протокол, трохи займатися зв'язками з громадою, і вже потім - і якимись консульськими питаннями.
Протокол в закордонних дипломатичних установах - це передовсім невдячна і непотрібна робота зустрічати/проводжати в аеропорту та возити за програмою різні українські делегації та делегатів.
Довелось добре вивчити усі навколишні аеропорти. Настільки добре, що одного разу, побачивши мене після посадки в аеропорту імені Кеннеді в салоні рейсового літака (що загалом не лише не передбачено протоколом, але і заборонено правилами безпеки) не дуже здалий до кокетування чи просто пустих балачок з підлеглими Геннадій Удовенко посміхнувся: "А ти не пробував порахувати - скільки разів ти бував тут в аеропорту?"
Читайте також: К проблеме эмиграции: уехать из плохой жизни в хорошую невозможно
Примелькався я не лише Удовенку. На якомусь етапі зі мною почали вітатися митники та міграційники.
Один з офіцерів міграційної служби в аеропорту Кеннеді (я і зараз переконаний, що це друга після Гестапо за привітністю державна служба в світі) японського походження якось довго приглядався до мене, далі розпитався хто я, звідки, чому так часто буваю в аеропорту і тд.
Спершу він зіграв суворого копа, пояснивши мені, скільки федеральних законів я порушую, тиняючись в зоні міграційного контролю, а потім різко змінив тональність:
- Але насправді все це дурниці. Головне, що ти - з України!
- Чому це так важливо???
- Тому що ми, японці, постраждали від ядерної зброї, а тому не можемо відчувати нічого, окрім глибокої поваги до країни, яка прийняла рішення позбутися ядерної зброї. Тим більше, що ви, українці також постраждали від Чорнобиля. Я щодня тут бачу багато громадян України, які отримали в США статус біженця. Мене нервує, що вони обманюють нашу країну (оскільки я знаю, що ніхто їх в Україні не переслідує), і що цим обманом вони ще й спотворюють славу вашої країни.
На цьому японець не заспокоївся. Переконавшись, що до міграційного контролю почали підходити пасажири рейсу Київ-Нью-Йорк він зайшов до кабінки контролера та запросив мене стати поруч і спостерігати, що буде далі.
Досвідченим оком мій японець вичепив у черзі типового мешканця Брайтон Біч і жестом запросив його до себе на контроль.
Читайте также: Как способствовать возвращению эмигрантов в Украину
- Звідки ви прибули, сер?
- З Києва.
- Яка це країна?
- Україна.
- Ви маєте Посвідчення біженця, з якої країни Ви змушені були тікати др США?
- З України.
- Чому?
- .... Нууууу....
- Проживання там становило загрозу Вашому життю, сер?
- О, так!
- Коли це було, сер?
- Два роки тому!
- А що Ви зараз робили в Україні?
- Був у приватних справах.
- Отже, два роки тому життя в Україні становило для Вас загрозу настільки, що Ви отримали статус біженця в США. Але ось минуло лише два роки, і Ви не відчуваєте ніякої загрози настільки, що вільно подорожуєте в Україну. Що змінилось, сер?
- Нууууу....... Ееееееее.... Яаа.....
- Сер, пройдіть на додаткову міграційну перевірку.
І з цими словами японець супроводив мігранта до кімнати, де пристібнутими наручниками до лави, "додаткової перевірки" вже очікували пара чорношкірих хлопців, і звідки, я вже знав, найчастіше відправляють на депортацію.
Так я дізнався як ставляться до мігрантів.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки