А якщо я напишу щось про еміграцію, ця тема зменшиться в моїй стрічці? Чесно, перший раз таке, нема що почитати, ау інші теми)

1. Еміграція - це особистий вибір кожного. Нікого не стосується, не може засуджуватись чи нахвалюватись. Це не сміливість і не втеча - просто вибір життєвого шляху.

2. Для себе - розглядала предметно в найтемніші часи Януковича, зараз - ні.

3. Маю багато прикладів в оточенні. Всі приклади об'єднує одне - їхні діти щасливі. Батьки - по-різному. А діти - всі: обожнюють свої школи, мають купу друзів і улюблені хобі. Це означає, що на Заході створена система, дружня до дитини. Системі все одно, скільки слів мовою країни дитина має на вході, через півроку дитина вільно спілкується в своєму колі. Маю знайомих, які поїхали на роботу, але тепер не планують повертатися, поки діти не закінчать школу...

Читайте также: Дискусія про еміграцію: не нав'язуйте іншим своє бачення

4. Американське суспільство більш дружнє до емігрантів, в Європі - складніше. Знайомі розказували знаковий приклад. Поділився колега-європеєць: "Ваші люди захоплюються нашою чистотою, рівними низькими парканчиками, газонами, відсутністю корупції. Але так було не завжди. Колись в Європі вхід в дім був на рівні 2 поверху - як захист від нападів. Була й корупція, є й зараз, але масштаб не той. Бо наші діди і батьки переобирали владу доти, поки певні речі не стали неприйнятними. А емігранти... нам все одно скільки у вас грошей - мільйони чи нема зовсім, купили ви віллу чи тулитесь в дешевій кімнатці. Просто ми завжди пам'ятаємо, що ви не залишились в своїй країні прибирати свої вулиці, стригти газони і будувати парки, якими так захоплюєтеся. Не залишилися міняти свій устрій і владу, а приїхали сюди, в Європу, користуватися тим, що зробили наші діди. Ніні, вам ніхто не скаже цього публічно, всі будуть чемні, але ми про це пам'ятаємо".