Київрада приготувалася перейменувати чергову порцію вулиць Києва. Це ще один важливий крок по правильному й закономірному шляху. Однак, як і в деяких випадках раніше, у цьому перейменуванні мають місце очевидний перебір і не дуже вдалі заміни. Про одну з таких ситуацій я вже писав - коли була перейменована вулиця Софії Перовської, названа на честь праправнучки гетьмана Кирила Розумовського, активної учасниці непримиренної боротьби з самодержавством, члену виконкому «Народної волі» та прихильниці знищення Російської імперії. І знову маємо абсурдну, як на мене, ситуацію. Бо ж у числі призначених на перейменування є й вулиця Омеляна Пугачова.

Чим же завинив перед Україною Омелян Пугач («прозвище было ему Пугач» - говорив після арешту сам козацько-селянський вождь)? Нічим. Крім того, що був... українцем. І боровся з російським самодержавством. В офіційному висновку Оренбурзької таємної слідчої комісії у справі Пугачовського повстання від 1774-го року писалося: «Место, где сей изверг на свет произник, есть казачья малороссийская Зимовейская станица». А на додачу в матеріалах цієї комісії в числі головних ґанджів заарештованого ватажка повстання, царя-самозванця, фігурував і такий: «Вечная малороссийская наклонность к неудовольствию». А серед учасників повстання (що теж засвідчено тогочасними документами) було чимало українських козаків...

Гадаю, цього було б досить, але є ще й відомості, що Омелян Пугач певний час провів на теренах Запорозької Січі та брав участь у Коліївщині.

Панове депутати, якщо ви так уже хочете перейменувати цю вулицю, то зробіть це у такий простий спосіб - з вулиці Пугачова - на вулицю Омеляна Пугача, як насправді й звав себе цей непересічний історичний персонаж.

Читайте также: "Бандеризація" України: самі факти й цифри. ІНФОГРАФІКА

А чим завинив перед Україною художник Василь Тропінін, названу на честь якого вулицю теж збираються перейменувати? Нічим, окрім того, що цей молодий художник-кріпак з волі свого власника-поміщика жив і працював з 1804 по 1822 року у селі Кукавці Кам'янець-Подільської губернії. Там він створив цілу низку живописних творів - «Весілля в Кукавці», «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», «Гроза над селом» тощо (далеко не все, написане в цей період, збереглося). «Я мало учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку писав з натури, і ці мої роботи, здається, найкращі з усього до цих пір мною написаного», - відзначав Тропінін згодом.

А щодо картини «Портрет українця середнього віку» існує версія, що на ній зображений не хто інший, як Устим Кармалюк...
Так, Тропінін був російським художником, але, за визначенням експертів, ціла низка його портретів і жанрових сцен заслуговує, щоб їх називали «тропінінською Україною» та має неабияку мистецьку й історичну вартість. То чи не заслужив цей митець своєю працею пошану від українців?

І нарешті. Пропонується перейменувати вулицю маршала Тимошенка. Що ж, це справедливо, попри деякі українофільські жести цього сталінського полководця. Проте чи не краще було б перейменувати її на вулицю Братів Тимошенків? По-перше, це спростило би звикання до нової назви, по-друге, брати Тимошенки безумовно заслуговують на вшанування в українській столиці. Всі троє підтримали незалежність України, всі троє - у змушеній еміграції з початку 1920-х років. Степан Тимошенко, науковець-механік, став одним із батьків сучасної урбаністичної цивілізації, зробивши розрахунки, які дозволили по-новому працювати з найрізноманітнішими конструкціями - від хмарочосів до космічних ракет; його дослідження дозволили приблизно на чверть скоротити витрати металу у будівництві. Сергій Тимошенко, інженер-будівельник, архітектор, став одним із «батьків» українського модерну, був міністром шляхів сполучення УНР. Загалом ним спроектовано і збудовано по всій планеті від Грузії до Аргентини понад 400 різноманітних споруд та архітектурних комплексів. Нарешті, вчений-агроном Володимир Тимошенко, професор Мічиганського та Стенфордського університетів, був радником з сільського господарства команди президента Рузвельта у часи «нового курсу». То невже міськрада Львова мала розум, назвавши одну з вулиць іменем Братів Тимошенків, а міськрада Києва такого розуму не має?

Читайте также: Рівень життя середньостатистичного українця погіршився, а віра у реальні зміни меншає

Узагалі, складається враження, що столична міськрада має аж занадто заповзятливих і водночас недостатньо кваліфікованих експертів, які готують пропозиції з перейменування. Імена достойників, на чию честь пропонується найменувати київські вулиці, площі та проспекти, сумнівів не викликають; натомість із міської топонімії можуть зникнути імена деяких гідних діячів культури та історичних персонажів.