Деякі ситуації закарбовуються в пам'яті, бо характеризуть цілі епохи. Кілька років тому я хотіла в кіоску на Русанівці купити цигарок - такі, знаєте, були останні кіоски з усім-на-світі. І попереду жінка якогось невизначеного віку купувала: зубну щітку, найдешевший крем для рук і один пакетик одноразового шампуню. Було дуже її шкода. Ясно, приїхала на день - може, привезла когось в лікарню, чи за візою, чи пенсію оформити, - і щось пішло не так, і вона ночує в далеких родичів знайомих, навіть без крему і без шампуню. Але шкода було не за це: продавчиня суворо її перепитала - один пакетик шампуню чи два, і вона знітилася і швидко, виправдовуючись, сказала: Один, я розділю його на два рази, розділю-розділю. Зразу згадала - мені 6 і мама вчить мене мити голову: запінити шампунь, змити, а тоді взяти ще трошки шампуню і знову запінити і змити, тільки так. Скільки поколінь жінок, скільки поколінь людей навчені робити все чітко по схемі, так-як-сказали і ніяк інакше, і за кожним кроком виправдовуватися навіть перед чужими, випадковими людьми: я все роблю як треба, я розділю на два, точно-точно.

Читайте также: Люди, що може бути краще за 21 сторіччя?

І ось чому я про це згадала: я мию голову один раз, змиваю, мащу кондиціонером, який не треба змивати - і біжу по справах. І не сушуся. Навіть взимку не сушуся - мию зранку, а коли треба виходити - складаю все в шапку і швидко-швидко біжу в машину.

Але сказати я хотіла зовсім не це: їжте, робіть, беріть, купуйте, любіть тільки те, що вам треба, тільки так, як ви самі вибрали. І ніколи не виправдовуйтеся.