Прем'єр-міністр Гройсман вже кілька разів заявив: він не хоче, щоб план уряду до 2020 року став ще одним документом "для галочки", який буде урочисто презентовано, а потім покладено на полицю припадати пилюкою, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. Тому зараз проект плану – кожен розділ окремо – активно обговорюють із зацікавленими особами.

Щоб досягти мети прем'єра, цей документ не може бути лише планом заходів. У ньому потрібно намалювати картинку, який вигляд матиме "світле майбутнє". Такою картинкою в Україні може стати розвиток середнього бізнесу, зокрема – інтегрованого до глобальних та європейських виробничих ланцюжків.

Саме середній бізнес зараз найбільше програє від нинішнього бізнес-клімату. Великий бізнес успішно захищає сам себе, використовуючи політичний вплив, а малий захищений спрощеною системою оподаткування. В результаті малому бізнесові невигідно розвиватися, що призводить до менших темпів економічного зростання та монополізації багатьох секторів економіки великим бізнесом.

Читайте також: Потреба деолігархізації: в чому небезпека олігархічної економіки

Що потрібно для розвитку середнього бізнесу:

1. Створення рівних правил гри:

Подолати безкарність корупціонерів. У 2017 році ключове питання – створення незалежного антикорупційного суду. Це важливо для того, щоб ми не закінчили на етапі щоденних новин про корупціонерів, щодо яких розслідують справи різні антикорупційні інституції. Щоб ці справи закінчувались, як в Румунії, посадками. Необхідно створити атмосферу, в якій люди починають боятися того, що їхні дії зі створення нерівних умов для бізнесу можуть справді закінчитися в'язницею.

Реформа судів і правоохоронних органів. Зараз країна перебуває в ситуації, коли недостатньо самої економічної політики, щоб забезпечити економічне зростання. Для реформи правоохоронних органів є дуже важливим питання створення нової фінансової поліції. Необхідно забезпечити, щоб рекетири з МВС та СБУ не могли приходити до бізнесу і знаходити там "великі проблеми для національної безпеки".

Забезпечення незалежності регуляторів. Якщо ми цього не зробимо, великий бізнес і далі буде створювати для себе кращі умови гри, ніж інший бізнес. Необхідно позбавити привілеїв державні підприємства й, насамперед, державні банки.

Справедлива і некорупційна податкова політика, важливим елементом якої є реформа спрощеної системи оподаткування. Без реєстраторів розрахункових операцій у підприємців, які використовують спрощену систему оподаткування, з найкращими новітніми технологіями, які здешевлять і спростять контроль, ми не можемо забезпечити, щоб малий бізнес переростав в середній. На сьогодні вигідно бути малим бізнесом, вигідно не платити податки, вигідно бути елементом корупційних систем, які починаються на кордоні і закінчуються в абсолютно легальних точках продажу. Без цього обсяг готівки, який буде "уляти" економікою, не дозволить уряду досягти цілей, які він ставить.

Читайте також: Неотриманий кредит довіри: як дати раду тіньовій економіці

2. Спрощення транскордонних операцій. На жаль, ми не бачимо в НБУ справжнього лідерства щодо лібералізації валютного регулювання. Мова йде не лише про ті елементи, які були впроваджені в 2014-2015 роках, а про реформу системи валютного регулювання загалом, яка була створена 1993 року. Вона створює дуже великі проблеми передовсім для середнього бізнесу. Коли ми говоримо про "ланцюжки створення вартості", ми розуміємо, що для того, аби щось експортувати з країни в тій моделі економіки, яка склалася в Україні, потрібно щось завезти до країни. Має бути просте регулювання для експортерів та імпортерів. Ми хочемо запускати ракети в космос, але маємо розуміти, що економічне зростання найближчими роками забезпечуватиме простіша промисловість. Саме на цій моделі будувалися економіки країн Центральної Європи в період найшвидшого зростання.

3. й останнє: якщо уряд разом із місцевою владою хоче в рамках децентралізації щось "зробити руками", це створення промислових кластерів. Це означає не податкові пільги, а співпрацю зі приватним сектором, із венчурним капіталом – із тими фондами, які вже працюють в Україні. Треба разом дивитись, яка інфраструктура має бути створена на місцевому рівні, які кластери можуть поставати. Насамперед ініціатива має йти від місцевої влади та від приватних гравців, а не від МЕРТ, від тих, хто має найкраще бачення сильних сторін конкретного регіону та конкретного бізнесу.