Отже. Френд Вадим Двірний - працівник реальної ТЕС, себто - теплоелектростанції, номінальною потужністю 1800 МВт. І розповів він про те наскільки відрізняються між собою марки вугілля, що їх видобувають в України. Тепер трошки хімії.

Головна риса кожного вугілля - вихід летючих речовин. Що таке летючі речовини? Це те що перше вступає у реакцію з киснем. А що таке реакція речовини з киснем? А це, горіння, хай йому.

Так от. Ця сама реакція з киснем трапляться може не тільки під впливом температур, а й з інших причин. Через це більшість українських ТЕС мають запас вугілля вельми обмежений, бо тоді - пожежі і опалення космосу просто за наш із вами рахунок.

Тепер. Більшість наших енергоблоків розраховані на вугілля з виходом летючих речовин до 18%. Тобто - на вугілля марок А і Т. Наразі на території України шахт що видобували б таке вугілля

Н - Е - М - А

Повторити? Чи й так доступно?

Чи можна перевести станції на вугілля марки Г, яке у нас є? Питання на зустріч, а можна в бак бензинового двигуна залити дизель? На практиці не перевіряв, але знавці стверджують, що або - машина не поїде, або рухатиметься зі швидкістю космічної ракети - тільки вас це не обрадує. Якщо ж без екстриму, то переробка станції з вугілля А і Т на вугілля Г - це як машину з ДВС переробити на електромобіль. Тобто стіни у станції залишаться ті самі, а от все інше...

Читайте також: Блокада Донбасса показала, что наши тарифы - фикция

Навіть процес зберігання вугілля марки Г і марок А і Т - різні. У марки Г вихід летючих речовин - 36%, тобто запакувавши його в наявні бункери, краще за все находитися в пожежній машині. На відстані не менше кілометра.

А чому про все це не подумали протягом трьох років? А отут відповім я. Тому що ще три місяці тому я навіть з найбільш дрімучого перепою в жахах не міг уявити, що в країні знайдеться купка моральних вилупків, які почнуть гратися з енергетичною безпекою країни підчас війни, що при цьому ліпитимуть з себе нереальних патріотів. А ще більше я не очікував що знайдуться тисячі упоротих дебілів, які в цій ситуації цих моральних вилупків заходяться підтримувати.

На місці Європи, уже після цього я сказав би всій цій спільності під назвою «Україна» щось типу: «Москва отам - розбирайтеся самі. Ви - нас дістали. Ви - дебіли. Не збагнули цього досі - пацаки вам пояснять доступно. Не навчилися мислити як вільні відповідальні люди - доля ваша бути кріпаками».

А можна вугілля брати за бугром? Ага. Можна. І френд Вадим Двірний підтверджує - привозили з ПАР у 14-15 роках вугілля і заміняли ним донбаський антрацит. Але зі спалюванням вугілля з ПАР були величезні проблеми суто технологічного характеру. Що, очевидно, призводило до збільшення собівартості генерації енергії.

А до цього додаю сказане іншим френдом - Dmitry Medved.

Видобуток антрациту в ПАР - 2 500 000 т. Середнє добове споживання антрациту в Україні зимою - 30 000 т. Всього вугілля виробленого в ПАР нам вистачить на 3 місяці. Балкар бере 80 000 т. Розвантажувати треба по балкару раз на три дні (бажано - два) - а розвантажувати їх немає де. Вартість вугілля на світовому ринку - біля 100 долларів/т. Вихід на ринок України великими обсягами замовлень зразу ж підніме ціну. А один з найбільших продавців вугілля - Росія. Донецьке вугіллячко через треті країни за світовими цінами вона нам продасть залюбки.

Все зрозуміло?

Читайте також: Блокада торгівлі з ворогом - у чому полягає головна помилка

І ще від себе. Сьогодні вже розігнали новину, мовляв, у нас всі станції закільцевані і зупинка тепла і електрики нам не загрожує. Так от я не знаю де беруть ці новини їхні поширювачі, бо за моїми джерелами вже зараз під загрозою залишитися без електрики знаходяться місто Суми і Лівий берег Києва. Бо на Дарницькій ТЕЦ вугілля нема. Край.

От так.