Основні тези виступу журналістки Марії Варфоломеєвої, яка понад рік пробула в полоні бойовиків ЛНР.

Марія Варфоломеєва жила у Луганську і не могла покинути окуповані території через бабусю. Роблячи фотографії місцевого становища, зробила фото бази ополченців, після чого почалися погрози про ув'язнення на 15 років. Дівчині було дуже страшно за свою долю, а сил і допомоги вона просила у Біблії та Бога.

Фото Марія зробила на прохання знайомого проукраїнського журналіста. На вигляд це був звичайний приватний будинок. З нього вийшли люди у цивільному одязі та почали розпитувати хто вона така і що вона робить. Дівчину завели усередину, де вже були люди з автоматами. Там її продовжили розпитувати, а потім стали перевіряти телефон, де знайшли «підозрілі» фото та пости у соцмережах. Після чого Марію передали у СОБР, потім у підвали МВД, пізніше передавали по різним іншим службам, поміщали у камери зі «справжніми зечками».

Про існування планів щодо обміну дізналася лише після півроку перебування у полоні. Але після цієї звістки стало ще тяжче: щодня почали переслідувати думки «а може сьогодні вже обмін?».

У підвалі зовсім не було чим зайнятися. Проте для неї пішли на поступки і дозволили мати при собі Біблію та підручник з французької мови, котрий передав Маріїн батько. Треба було якось підтримувати розумову активність, адже після року бездіяльності виникає апатія та лінощі.

Через певний час дівчина почала прокидатися замість 8ї ранку о 1й дня для того, щоб скоротити час чекання. А пізніше вона зрозуміла, що таким чином все життя марнується на очікування. А потрібно жити і намагатися отримувати хоч якусь користь з кожного моменту, замість простого чекання.

Марія була у багатьох місцях і бачила багатьох різних людей на окупованих територіях. «Іхтамнєти» були в основному в полях, а місцеві жителі були залучені у якості дрібних охоронців. Також у багатьох місцевих були претензії до приїжджих росіян, що ті приїжджають лише для того, щоб «відмітитися» і отримати відзнаку за активну участь у бойових діях, а про так звану Республіку зовсім не дбають.

Читайте також: Киевляне отвечают московскому журналисту на вопрос о войне на Донбассе. ВИДЕО

Після того, як побачили фото дівчини зі символікою Правого Сектору, бойовики вирішили, що «впіймали велику рибину». МВД намагалися «розкрутити» Марію на якесь зізнання, щоб розкрити «ворожого агента». Пізніше були важкі кількаденні допити, після чого було вже зрозуміло, що вона звичайна дівчина, котра не володіє ніякою корисною інформацією. Після цього її обіцяли відпустити, але склалося інакше: міністр Корнет виступив на телебаченні, оголосивши про те, що було спіймано Марію Варфоломеєву та намагаючись виставити її, як небезпечного ворога. І після цього про неї дізналися в МГБ, котрі одразу взялися вести її справу, а точніше взялися за паперову тяганину для виставлення дівчини в ролі зрадниці Донбасу.

Марія розповіла, що ще з дитинства у школі у дітей було закладено в головах, що вони «руські». Бажання приєднуватися до Росії не було, але й відчуття національної приналежності було досить невизначеним. Спочатку Марія й сама себе вважала більше росіянкою: зростала у російськомовному Луганську, мати була українкою, а батько - росіянин. Її погляди змінилися після початку Майдану.

При попередніх зйомках у Луганську Марія готувалася завчасно: клеїла наклейки ЛНР на телефон, логінилася у підставні аккаунти в соцмережах, прив'язувала георгіївські стрічки. Останнього разу дівчина знехтувала маскуванням, бо навіть не підозрювала, що у тій місцевості може бути небезпечно.

У полоні Марія намагалася ставитися по хорошому до людей, котрі по хорошому ставилися до неї. З часом за це для неї стали йти на певні поступки і дозволяти мати речі, котрі були заборонені іншим полоненим, наприклад: ручку для письма, щипчики для нігтів. Проте ватних поглядів дівчина не розділяла. Бо ще у попередні роки отримала «щеплення» від «рускава міра», відвідуючи їх мітинги у якості журналіста.

Один із ополченців розповідав, що пішов воювати після того, як в його город прилетіла міна. Хоча згодом і зрозумів, що міна була з боку терористів, проте він вже «звик» і лишати «своїх» не хотів. Чоловік займався наведенням градів, не маючи ніякої попередньої спеціальної підготовки, що призводило до значних похибок і відхилень, несучи велику розруху. Проте нікого це не хвилювало, розповіді про це навіть викликали сміх в ополченця.

Загалом ситуацію на Донбасі Марія порівнює з творами Орвелла. А єдиним, що відділяє місцевих жителів від України вважає російську пропаганду, бо немає жодних прямих інформаційних зв'язків з окупованими територіями. Люди сліпо вірять всьому, що бачать по телевізору, не аналізуючи і не піддаючи сумнівам, а всі новини отримують лише у викривленому вигляді.

У ополченців була ідея-фікс навернути Марію на «шлях істинний» і переконати у тому, що їй варто втікати від «хунти», приєднуватися до ЛНР та бути «патріотом Донбасу».

Читайте також: Гайдай: Есть три категории жителей Донбасса

Дуже поширеною на окупованих територіях являється практика доносів на проукраїнсько налаштованих громадян. І багато хто використовує це у власних цілях, наприклад, даючи хибні покази та підставляючи таким чином партнерів по бізнесу.

Всі версії щодо того, чому саме відкладався обмін і чому Марію не включали до списків дівчина змогла розглянути лише після свого повернення. У полоні вона могла лише здогадуватися чи пам'ятає про неї досі хоч хтось. Тому дуже приємно було отримати звістки про те, що зібрали невеличкий мітинг на підтримку Марії та про те, що про неї написав посол США у своєму Twitter.

Думки про те, чи варто підіймати інфошум навколо полонених неоднозначні: з одного боку це варто робити для того, щоб про людей у полоні не забували, а з іншого - чим більше про людину говорять, тим більш важливим і цінним полоненим вона здається окупантам.

Зараз Марія Варфоломеєва разом з однодумцями намагається просунути у Раду закон про військовополонених для отримання від держави хоч якоїсь допомоги. Бо нині механізму підтримки звільнених людей немає.