Пам'ятка про Пілсудського, або ж чому відзначення його 150-річчя є для Боярки неприпустимим.

Юзеф Пілсудський, нещодавно розповідала своїм учням про нього, є національним героєм Польщі. Військовий і політичний діяч, зусилля якого були направлені на здобуття незалежності для Польщі.

Читайте також: Бандера та Пiлсудський

Хто він для нас?

Так склалося історично, що наші сусіди у своїй більшості були нашими окупантами. Тому їхні герої для нас загарбники. Ми не занурюємося в далеку історію Речі Посполитої чи Австро-Угорщини або ж Російської імперії. Зупинимося на кривавому ХХ столітті. Саме в сей період українці зусиллями декількох поколінь намагалися вибороти свою державу. Західноукраїнська Народна Республіка мала боротися із підтриманим Антантою ворогом – Польщею. За керування Пілсудського поляки долають військо ЗУНР й окуповують західноукраїнські землі.

Далі Польща підписує договір із Петлюрою – Варшавський. Але спільна з УНР військова кампанія зазнає фіаско, і Пілсудський вкладає Ризький договір із радянською Росією. Україна діляться на двоє (а точніше на чотири частини, бо ж Буковина відійшла Румунії, а Закарпаття – Чехословаччині).

Гуманність і "любов" поляків до українців виявлялася вже з перших днів їхнього повернення на наші землі. Тут вартує вдатися у спогади членів УВО-ОУН, які пригадують сі часи і вважають за необхідне протистояти окупантській політиці Польщі. Першою яскравою жертвою польської поліції стала Ольга Басараб. Слідчий бив жінку, запихав у вуха, ніс дроти, що вона не змогла фатальної ночі, ночі власної смерті дійти самостійно до камери. Закатоване тіло, як бездомне, передали (таємно!) для дослідів студентів медінститу. Ольга Басараб не назвала жодного прізвища своїх побратимів. Її тіло було віддане на поховання через три дні знущань.

Яка конкретно провина Пілсудського перед населенням Західної України? То політика "пацифікація", умиротворення, державна (!) політика масових репресій у 1930-х роках на Галичині. Закривалися українські гімназії, руйнувалися "Просвіти" (фото нижче), ліквідовувалися спортивно-молодіжні організації. Каральні дії чинила польська поліції та військові відділи. Під час "миротворчої" операції було, як і у СРСР у час Голодомору, застосований протиправний принцип колективної відповідальності. У селах відбувалися масові побої, арешти, зґвалтування, нищення приватної власності. Вони нападали на церкви та українських священників. Зокрема була підкладена вибухівка під монастир студитів у Львові. Так звана "різня" між двома народами почалася вже тоді. Поляки активно підтримували поліцію в нападах на українців.

Читайте також: Світло від темряви: чому Умланд не має рації щодо політики пам'яті в Україні

Боярко, ти ще досі вважаєш необхідним вечір вшанування Пілсудського? Ніколи не чула про ініціативу вечір Коновальця чи Петріва? Останній має чудові спогади. На мою думку, соромно знаходити точки дотику із сусідньою країною, вшановуючи їхніх героїв, але наших фактично катів, зневажити сим пам'ять українців, що відчули батіг Польщі у 1920-1930-х рр.