Про так звану "націоналізацію", а насправді експропріацію Росією, або ще точніше віджим українських (не важлива форма власності, важлива реєстрація) активів в ОРДЛО говорити не модно. Краще змовчати, адже для реагування потрібна сміливість і політична воля.

Давайте будемо відвертими і назвемо нарешті речі своїми іменами. Це могло статися будь-якої миті і за будь-якого приводу. Навіть дивно, що протягом вже трьох років війни цього ще не сталося.

Але виникає три базові питання, і то далеко не риторичні, а практичного характеру:

1) Чому держава 3 роки нічого не робила, щоб підготуватися до такого сценарію?

2) Що держава збирається робити, щоб компенсувати втрати державного бюджету на мільярдні суми несплачених податків, як створюватиме десятки тисяч втрачених робочих місць, звідки братиме гроші на модернізацію ТЕС, як допомагатиме у виході на ринки третіх країн?

3) Як держава поводитиметься по відношенню до російських активів (так само форма власності не має значення), яких в Україні явно не менше, аніж українських на окупованих Росією територіях України (Крим, Севастополь, ОРДЛО)? Чи не призабули ми, що принцип взаємності є базовим і універсальним у міжнародному праві???

Читайте також: Нацгвардейцы просят не отправлять их на разгон блокады ОРДЛО

І ключове. Держави, які поважають себе, користуються правилом "зуб за зуб". В усьому. Ізраїль - наочний приклад. Пора вже нам нарешті навчитися поважати себе, а не задовольнятися чиїмись занепокоєннями і плакати комусь в жилетку про те, яка погана Росія.