Третій рік триває війна, яка вже коштувала нам тисячі життів і якій поки не видно кінця. Щодня ЗМІ озвучують сумну статистику втрат, але є категорія жертв війни про яку майже на почуєш на телебаченні, не прочитаєш в газетах й інтернеті. Це сотні тисяч жінок –  жертв насильства на непідконтрольній Україні території, жінки-внутрішньо переміщені особи та жінки, які потерпають від домашнього насильства.

У сірій зоні псевдореспублік вирує агресія, нетерпимість та антилюдяність в найконцентрованішому вигляді. Серед різних форм насильства над жінками на території ОРДЛО випадки зґвалтування набули системних та особливо цинічних форм. В умовах, коли правова система не працює, жінки опинились один на один з озброєними людьми, більшість з яких не вирізняється високими моральними якостями. Вважаю, що усі люди, які чинили такі ганебні вчинки, не повинні уникнути правосуддя після реінтеграції Донбасу. Для того, щоб зробити покарання невідворотним слід вдосконалити наш Кримінальний кодекс, розширивши визначення зґвалтування як дій, що вчинені шляхом примусу, викликаного, наприклад, страхом перед насильством. Відповідний проект закону вже проголосований у Верховній Раді в першому читанні.

Читайте також: Україна, гендер та Європа

Тисячі жінок змушені були залишити свої домівки в пошуках безпеки та достатку. Минулого року серед 1,7 мільйонів зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб більше 60% склали саме жінки. Й це лише верхівка айсбергу, адже насправді таких людей набагато більше. При цьому на новому місці шанси влаштуватись на роботу в них невеликі, а якщо й щастить, то це, як правило, позаштатна праця, іноді без вихідних, в шкідливих умовах, із зарплатою, що значно поступається аналогічним показникам у чоловіків. До того ж за даними експертів понад 70% жінок з числа внутрішніх переселенців стикалися з гендерно орієнтованим насильством, а слабка укоріненість в нових громадах не дозволяла їй знайти захист.

В умовах війни жінки, як ніхто інший, відчули сплеск домашнього насильства. Через відсутність комплексної психологічної роботи з людьми, які приходять з фронту, колишні солдати зриваються на своїх рідних та близьких. Проблема, яку можна було б вирішити на етапі зародження, морально та фізично калічить українські родини. Найстрашніше, що в нас навіть немає точної статистики таких випадків. Тобто не здійснений первинний моніторинг ситуації, аби вирішити проблему. За неофіційними даними, щорічно в Україні від насильницьких злочинів страждає понад 100 тисяч жінок. Домінують є вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування.

В минулому році парламент в першому читанні ухвалив урядовий законопроект «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який узгоджує наше законодавство з цивілізованою міжнародною практикою. Зокрема, в Кримінальний кодекс вводиться стаття «Домашнє насильство», він доповнений покараннями за зґвалтування у шлюбі, вводиться забороняючий припис на комунікацію з агресорами, яких каратимуть також за психологічне та економічне насильство. Сподіваюсь, незабаром Верховна Рада ухвалить документ в цілому й ми зробимо важливий крок до захисту жінок від насильства у власній родині.

Читайте також: Жінкам легше говорити про насилля?

Загалом сьогодні Україні слід максимально активізувати дискусії з питання захисту жінок як на рівні громадського сектору, так і на державному рівні. У міжнародної спільноти є можливості нам допомогти, головне - бажання з нашого боку. Величезний правовий пласт різних країн дозволяє взяти нам все те найкраще, що створено в світовій практиці. Наприклад, створення стратегічних центрів вивчення насильства та моніторинг осіб, які особливо схильні агресії, безкоштовна юридична допомога жертвам, прискорене судочинство, дієва альтернатива поліцейському захисту.

Головне, щоб кожен з нас розумів, що жертви війни не обмежуються лише солдатами та постраждалими під час бойових дій. Війна - велика деструктивна гідра, яка торкається багатьох людей найрізноманітніших категорій населення. Якщо хочемо вивести Україну із постійного стресу, одним із елементів дискурсу має бути підтримка жінок, які потрапили під колеса невблаганної військової машини.