10 жовтня 2011 року. Президент України Віктор Янукович відкриває реконструйований НСК Олімпійський перед 60-ти тисячною публікою.

Люди зустрічають очільника країни потужним свистом та не цензурними висловлюваннями. Очевидно: президента не любить ніхто. До нього ставляться поки без ненависті, але вкрай зневажливо.

Ніхто з людей, які свистять, не асоціює цю ганьбу з собою. Освистуючи свого президента жоден громодянин не пов'язує себе з ним. Нікому навіть в голову не приходить, що це – один з головних державних символів.

Це живий приклад українського менталітету. Наші земляки, позбавлені більшості необхідних державницьких амбіцій.

Люди не асоціюють себе з державою. Держава не потрібна українцям, як механізм.

Податки в нашій країні не платить ніхто, окрім тих кого змусили заплатити. В той же самий час ніхто і не сподівається на допомогу.

Владна еліта – ті самі свинопаси, яким пощастило. Звісно, дорвавшись до кормушки вони стараються як можна швидше все вкрасти. Так роблять їхні співвітчизники скрізь століттями.

Читайте також: Чому українці нещасливі?

За 26 років було три революції: розпад совку, помаранчева, гідності. Кожна з них утворювала еліту. Але ця еліта ніколи не ставала владою, значить і не могла утворити державу.

Часто і зараз доводиться чути від солдат на фронті "депутати – покидьки, президент – падлюка. А я шо? Я – герой, воюю тут шо мені та влада?"

Окрім самого небажання створювати державу, українці не можуть терпіти коли хтось її створює для нас. Ми не любили скандинавів за Києвську Русь, не любили поляків за Річь Посполиту, не любили москалів за імперію.

Єдиним прийнятним формуванням для українців була – Січ або загони повстанців.

Найбільше з цим боровся радянський союз. Терор, голодомор, репресії. Було знищено десятки міліонів людей. В той же час відбувався сильний науковий та технологічний процес (все вкрали у німців, але ж хто про це знав?). І можна було б сказати що це дало певні результати: HOMO SOVETIKUS з'явились. Але зараз, за відносно короткий період українці повернулись до свого улюбленого стану - анархії.

Закони тут не діють, для цього створена корупція.
Війська нема, але коли почалась війна - всі бажаючі пішли воювати і якось там воюють. Не бажаючі – не пішли.
Податків або соціальної допомоги теж нема. Їх просто ніхто не платить.

Читайте також: Так похожи ли мы на россиян? Мы все знаем ответ - нет

Тут можна було б дістати чорний прапор і радіти, що діло Махна живе, але моя коричнева книжечка з історії нагадує: такий підхід завжди закінчується катастрофою, терором, голодом. Успішних прикладів немає. Логіка підказує що і бути не може.

Що ж робити, якщо ні кнутом ні пряником ця національна інвалідність з нас не виходить?