Давно хотів написати про "девіації патріотизму", але все руки не доходили. І от стаття Дубинянського на УП, з якою майже повністю згоден.

З початком війни Україна переживає цілком природний сплеск патріотизму. Ще Ніцше свого часу називав війну колискою нації, оскільки наявність зовнішнього ворога загострює і прискорює процес ідентифікації.

Також цілком природно, що цей процес осідлали політтехнологи, прагнучи його використати у конюнктурних цілях. В результаті, український патріот аж надто сильно стає схожим на російського, от тільки місце головного ворога займає не США, як у росіян, а відповідно Росія.

Читайте також: Патріотизм: поправка на Еволу

Орієнтовно, атрибутивний набір ознак справжнього патріота включає віру в наступні тези:

- Україна демократична ментально європейська країна;

- Україна проводить успішні реформи, які незабаром приведуть її до процвітання;

- українська армія здобуває славетні перемоги на фронті і загальна вікторія не за горами;

- українські снаряди лягають точно в ціль і вражають виключно ворога, оминаючи мирних мешканців;

- в економічних і соціальних негараздах України, ящо вони і є, винна виключно російська агресія;

- окупований Крим сидить у темряві і голоді, тамтешні ватники давно розкаялись і мріють повернутись в Україну;

- Росія на грані краху внаслідок нищівних санкцій і думає як би вже швидше капітулювати;

- Україні треба думати над тим, як стримуати величезний потік біженців із Росії, які захочуть переселитись із потерпаючого Мордору в процвітаючу Україну;

ну і т.д.

Ці тези регулярно присутні в інформаційному просторі і мають цілу армію гарячих прихильників. Якщо ти їх сприймаєш, то ти справжній патріот. Якщо ти все це порівнюєш із реальністю, і відчуваєш певний когнітивний дисонанс, то виникає враження, що ти не любиш Україну, зрадофіл, нитік, корисний ідіот, а може і справжній агент Кремля.

Читайте також: Власть не использует потенциал патриотов для укрепления безопасности - журналист

Таке трактування очевидно є навязаним політтехнологами, аби захистити від критики владу, але насправді подібний патріотизм все більше перетворюється на знаменитого "сферичного коня у вакуумі", втрачаючи найменший звязок із реальністю.

Виникає враження, що якщо визнати Україну бідною корумпованою країною з тенденцією до деградації (якою вона є обєктивно), то її і любити ніхто не буде.Насправді, завжди є хтось сильніший, красивіший, розумніший і багатший ніж наші кохані, наші діти і батьки, і наша Батьківщина.

Але ми любимо саме своїх, а не чужих. Просто в силу субєктивізму, всупереч обєктивним фактам. І для цього нам не треба засовувати голову в пісок, вигадувати альтернативну реальність і брехати собі.

А якщо комусь треба, то можливо справа не в патріотизмі, а в зовсім інших цілях, які він намагається прикрити патріотизмом.