Опозиційним мітингам в РФ присвячується.  

Досі ще є чимало людей в Україні, які вірять в "демократичну Росію". Сто років тому в Україні таких людей було значно більше - вони складали основу Центральної Ради.

Вони щиро вірили, що вся проблема - в огидному царському режимі. Варто його повалити - і на місці тюрми народів постане квітучий сад російської демократичної федерації.

Вже дуже скоро діячі Центральної Ради були гірко розчаровані та вражені холодним та байдужим до їх національних почуттів імперіалізмом керівників Тимчасового Уряду, їх вчорашніх прогресивних друзів та союзників в боротьбі із самодержавством.

Читайте також: Почему в России с протестами все не так уж и плохо?

На зміну Тимчасовому Уряду прийшли більшовики - найбільш гнучка у національному питанні російська партія. Українська інтелігенція була переконана - з ким-з ким, а з більшовиками домовитися точно вийде. Це ж не просто брати-соціалісти, вони на кожному кроці тільки і говорять про право націй на самовизначення і навіть активно критикують російський великодержавний шовінізм.

Ігнорувати реальність вдавалося недовго - антиукраїнська етнічна чистка Муравйова в окупованому червоними Києві швидко розставила все на свої місця.

В жодному разі не стверджую, що нам не треба уважно спостерігати за подіями в РФ, аналізувати їх та діяти собі на користь. Треба! Будь-яка розкачка ситуації там для нас тактично вигідна.

Читайте також: В Москве разыгран какой-то фарс

Закликаю лише до одного - позбутися інфантильних та провінційних ілюзій.

Москва ніколи не зміниться.

Змінитися можемо лише ми самі - стати сильними настільки, щоб не зважати на Москву і жити нарешті своїм життям.