Вид на міст через Дніпро, на задньому плані - житлові квартали, Україна, 4 квітня 2016 року.

В кінці травня виповнилося три роки з тих пір, як нова влада Києва на чолі з мером Віталієм Кличком взяли на себе відповідальність за столицю. Я хотів би сказати, що очікування людей виправдалися, і в місті відбуваються системні зміни. Я хотів би сказати, що Київ знаходиться на шляху сталого розвитку і є прикладом для інших міст. Але ні, натомість Київська міська державна адміністрація проводить більшу частину свого часу, займаючись точковою реконструкцією та розповідаючи казки про реформи.

Звичайно, в місті відбулися деякі позитивні події. Відремонтовано частину доріг, знесені сотні кіосків, в деяких районах відкрита велосипедна доріжка, побудовані пішохідні переходи на Хрещатику. Проте, навряд чи ці зміни необхідні і достатні. У всякому разі, у Києва є три проблеми системного характеру.

По-перше, у міста немає реальної стратегії розвитку. Попередні нинішнім плани створювалися в 2011 році, але не були втілені в життя. Зараз же команда Кличко намагається оновити стару, а не розробити нову стратегію. Наприклад, Берлін, вирішуючи таку задачу, зібрав понад 1000 пропозицій від громадськості та фахівців і проводив обговорення протягом вісімнадцяти місяців, а представникам Київської міської державної адміністрації та компанії PricewaterhouseCoopers на проведення досліджень вистачило всього шість місяців.

У розробленому документі лівий берег міста згадується тільки двічі і в украй незначному обсязі. Це при тому, що майже 40 відсотків городян живе на лівому березі, а робочих місць там вкрай мало. Це призводить до виникнення величезних пробок на мостах міста вранці і ввечері.

Також на лівому березі не вистачає дитячих садків і шкіл. Скільки б не будувалося мостів і шкіл, їх не буде достатньо, якщо житлові будинки на лівому березі і далі будуть зводитися в шаленому темпі. До тих пір, поки Київ не розробить стратегію, що враховує думку громадянського суспільства, блукання в темряві буде тривати.

Друга проблема - це генеральний план, який був прийнятий на початку 2000-х років, і зараз він вже  застарів. Передбачалося, що межі міста будуть значно розсунуті. В даний час площа міста становить 324 квадратних миль, хоча вона повинна була збільшитися в два рази. Однак ніхто не проводив переговори з облрадою або обласною адміністрацією з цього приводу. А якщо і проводив, то компромісу не було досягнуто. Команда мера не потрудилася розробити і прийняти новий генплан. Замість цього прийнято десяток документів, кожен з яких фокусується на будівництві двох-трьох кварталів. В результаті виникають хаотичні забудови, де немає соціальної інфраструктури.

Статистика вражає: в середньому на тридцять сім нових квартир, побудованих в Києві, створено лише одне місце в дитячому саду і одне місце в школі, незважаючи на те, що дитячі садки і школи вже переповнені. Сьогодні на 120 дітей 100 місць в загальноосвітніх установах. Так що ж потрібно зробити? Потрібно негайно обмежити кількість видаваних дозволів на будівництво житла, поки не з'явиться чітка програма відновлення балансу. Для довгострокової перспективи необхідно розробити новий генплан, який би відповідав стратегії розвитку міста.

Нарешті, найважливіша проблема це проблема самоврядування. У нас його немає. З 2010 року – час перебування при владі Віктора Януковича – Київські районні ради функціонували, не заважаючи управління зверху. Зараз адміністрація президента як і раніше управляє столицею. Саме президент призначає керівників районних державних адміністрацій, які відповідають за вирішення поточних соціальних питань, а мер і члени правлячої більшості міської ради прагнуть зберегти статус-кво. Вони блокують всі спроби відродити районні ради. Отже, у нас є ієрархія управління без ознак самоврядування. Але Київська міська рада зобов'язана піклуватися про все: від ремонту вибоїн до прийняття стратегічних рішень.

Читайте також: Звернення до заможних українців

"Децентралізація" для Києва просто пусте слово. Місто було виключено зі списку європейських столиць, що мають структуру районних рад, де насправді діє самоврядування. У тих містах керуються одним простим принципом: якщо районна рада не може прийняти рішення, вона передає завдання на більш високий рівень. У Європі більшість місцевих проблем вирішуються на районному рівні, що, в свою чергу, підвищує ефективність управління.

Список невирішених проблем Києва більше, ніж будь-хто може уявити, і він росте. Переговори про введення електронного квитка на громадський транспорт не дають результату, а маршрутки, де приймають тільки готівку, будучи другим за популярністю видом громадського транспорту, ускладнюють пересування вулицями Києва. Численні екологічні проблеми залишаються невирішеними, включаючи небезпечні рівні забруднення і 200 000 тонн відходів, що містять ртуть, зібрані на покинутій фабриці, оточеній житловими будівлями та торговими центрами. Контракт з місцевою енергетичною компанією "Київенерго" на постачання тепла закінчується в кінці року, в той час як процес проведення тендера щодо залучення кваліфікованого оператора не запущені.

Читайте також: Atlantic Council: Вдала весна для України

Кличко сказав: "Київ – це серце України. У Києві почалися зміни". Звучить непогано, але поки що це прийняття бажаного за дійсне. Київ повинен бути більш активним і здійснювати реальні зміни. Місто повинно стати лідером реформ і лідером в галузі сталого розвитку. У противному випадку Київ втратить право називатися столицею і перетвориться в сумне місто, де заправляють жадібні чиновники і корумповані політики.

Сергій ГУСОВСЬКИЙ

Оригінал на Atlantic Council

Переклад: Андрій САБАДИР, спеціально для UAINFO