Пов'язувати зняття Верховною Радою депутатської недоторканності з візитом до Києва держсекретаря Рекса Тіллерсона неправильно, зауважує у своєму блозі на "Новому часі" політик Тарас Чорновіл. Так само як говорити, що це якось пов'язано з візитом Порошенка до Трампа.

Справу щодо Розенблата й Полякова готували ще тоді, коли Трамп навіть не був президентом (і ніхто не думав, що його виберуть на цю посаду), а Тіллерсон спокійно займався своїм бізнесом. Так само й інші справи: піднімались і розкручувалися задовго до того, як відбувся візит держсекретаря США в Україну. Справа Лозового, наприклад, має вже кількамісячну історію – вона один раз вносилась і відкликалася через недостатню підготовленість. Інші так само.

Але варто зазначити, що зараз зійшлися три фактори тиску на український парламент, зокрема й фактор міжнародного тиску.

Перший фактор – фактор громадськості. Цей тиждень ненависті, через дике і безкарне хамство регламентного комітету Верховної Ради. "Ми ж нардепи – в нас голуба кров". Я впевнений, якби ситуація не змінилася, вони і з Добкіна депутатську недоторканність не знімали б, щоб не розривати це порочне коло.

Другий фактор – жорстка позиція і пресинг президента на свою фракцію. Щоб насамперед щодо Розенблата депутати не просто зняли недоторканність, а добились рішення про затримання й арешт.

Читайте також: Що Верховна Рада спробує встигнути за останній тиждень до літніх канікул

Третій фактор – серйозний тиск західних партнерів. Він не був персоналізований до конкретно цього факту зняття депутатської недоторканності. Якби це зняття недоторканності не відбулося, думаю, що нас очікували би серйозні неприємності. Нам би це згадували, ставили питання про невиконання Україною своїх зобов'язань.

Об'єднання цих трьох факторів допомогло зламати кругову корупційну поруку. Поки що лише в регламентному комітеті. Але мені здається, що ситуація змінилась для всієї Верховної Ради. Певний фактор політичного пресингу з боку тих самих Сполучених Штатів і момент присутності в Києві Тіллерсона і його відповідних коротких заяв, де він так само згадав про корупцію – все це впливатиме на нардепів.

Інша річ, що це питання напряму не куруватиме той самий Тіллерсон. Він не зустрічався з лідерами фракцій, які не дуже то хочуть підтримувати ці рішення і знімати недоторканність зі своїх депутатів. Але сама згадка про цю проблему з вуст держсекретаря, очевидно, діятиме на депутатів. Було б добре, якби на них так само діяли згадки від інших західних партнерів, які говорять про необхідність голосування за реформи. Зокрема, за пенсійну реформу. Але, на превеликий жаль, тут поки що немає фактору трьох тисків.

Якщо говорити про кількість нардепів, з яких Рада все-таки зуміє зняти недоторканність цього тижня, то питання зводиться до двох речей. По-перше, технічна. Чи буде проведено всі необхідні процедури стосовно Добкіна, тому що він має шанс отримати повне зняття недоторканності за всіма трьома пунктами. Так само як і Розенблат.

Читайте також: Чому Ляшко радикально виступив проти будь-яких реформ

Якщо справа Добкіна буде підготовлена, то щодо шести людей ми матимемо такі результати:

Щодо Розенблата й Добкіна – зняття депутатської недоторканності і дозвіл на затримання та арешт.

Стосовно Полякова – хоча там теж є звернення про затримання й арешт, але, гадаю, буде лише зняття недоторканності. Голосів на інші два пункти не набереться.

Щодо Довгого – питання відкрите і важко зараз спрогнозувати. Я майже впевнений, що депутатська недоторканність буде знята. А щодо дозволу на затримання й арешт – радше так, ніж ні.

Стосовно Лозового і Дейдея – там питання стоїть лише про зняття депутатської недоторканності. У цій ситуації є легальний спосіб сплатити податки і вийти з-під переслідування. Підозрюю, що за нинішніх обставин дозвіл на зняття недоторканності все-таки буде.