У вухах ще дзижчить скандальна нота на якій 14 липня закрилась шоста сесія: купа прокурорських подань про зняття депутатської недоторканності, а у відповідь — купа депутатських відлупів.

Все ж тема сплила, депутати оцінили приплив і вже 19 липня 158 із них зареєструвати законопроект про внесення змін до Конституції (в частині скасування депутатської недоторканності), №6773.

Нащо депутатська копія, як є президентський оригінал?

Щодо депутатської недоторканості, депутатський Проект-6773 ідентичний президентському законопроектові «Про внесення змін до Конституції України», № 1776. Нащо ж було город городити?

Може тому, що Проект-1776 містить ще й пропозиції щодо недоторканості суддів? Однак, після прийняття 02.06.2016 законопроекту №3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», останні втратили сенс. Вилучіть їх і залишиться саме те, що наздогад буряків внесли депутати.

Тим більше, що Проект-1776 якраз на стадії внесення змін. Останній етап його проходження: 22.12.2015 вручено висновок Комітету з питань правової політики та правосуддя, який «рекомендує Верховній Раді України визначитися щодо подальшої роботи над» законопроектом. Наступний етап — розгляд проекту на пленарному засіданні на предмет попереднього схвалення.

А згідно Рішення Конституційного Суду (КСУ) у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 9 червня 1998 року  і ст. 151 Регламенту  у процесі цього розгляду до законопроекту можуть прийматись поправки.

Як бачимо, з текстом проблем жодних. Може з темпом?

Депутати не гальмують розгляд недоторканності, а відкочують назад

Президентський Проект-1776 отримав Висновок КСУ ще 16.06.2015. Пропозиції щодо скасування депутатської недоторканності визнані конституційними без застережень. Розгляд проекту на предмет попереднього схвалення, можливий у будь-який день будь-якої сесії.

Тоді як депутатському Проекту-6773 Висновок КСУ ще треба отримати. А Верховна Рада проект туди ще й не направляла. Тож єдиним практичним наслідком внесення депутатами Проекту-6773 є відтягування розгляду питання про попереднє схвалення законопроекту щодо скасування депутатської недоторканності!

Чого ж так панічно бояться депутати?

Страх надихає спротив, жах — паралізує

Фокус у тім, що попередні кроки (внесення законопроекту, направлення до КСУ, визначення порядку подальшої роботи) не потребували голосувань по суті. Можна гомоніти, кричати, мовчати, а змістовно голосувати не треба!

А що ж страшного у такому голосуванні? Для нас нічого, а для них?

При розгляді питання про попереднє схвалення законопроекту є тільки дві можливості: або попередньо схвалити законопроект, або — відхилити. Рятівної передачі на доопрацювання на цій стадії законодавство не передбачає. Як не передбачає і подальших змін: як схвалено попередньо, так приймається і остаточно.

До слова, через це два роки висить попередньо схвалений ще 31.08.2015 невідкладний президентський законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)», №2217. Хоч для його попереднього схвалення навіть скликали позачергову сесію за один (!) день до відкриття чергової: так квапились не спізнитись! Як тепер квапляться не встигнути. А все тому, що туди втерлись капітулянтські Мінські угоди.

А з недоторканністю положення депутатів як у Буриданіва віслюка, що вмер з голоду поміж двох оберемків сіна, вагаючись з котрого почати.

Якщо попередньо схвалити законопроект, то це хоч і проміжний, але невідворотний крок до втрати недоторканності. Боязно. Моторошно.

А завалити законопроект теж моторошно. Теж боязно. Тільки вже не прокурорів, а виборців.

І тут час пригальмувати. Ні, не розгляд питання щодо депутатської недоторканності, а шельмування депутатського імунітету.

Читайте також: Відкритий лист Петру Порошенку: "Підсумок трьох років президентства – три відсотки у сухому залишку вашої легітимності"

Із психології відомо: найбільшою небезпекою ввижається та, що перед очима. Споглядаючи зухвалі пики безкарних «злодіїв у Регламенті», ми ладні позбавити усіх парламентарів будь-яких юридичних гарантій. З брудною водою вихлюпуємо й немовля: бо повне скасування депутатського імунітету з необхідністю нищить парламентаризм, у перспективі — і державність.

Емоції емоціями, а розумом хто ж не тямить, що державницьке вирішення питання полягає не у повному скасуванні депутатського імунітету, а у його перегляді.

Позаяк тема значна, присвятимо їй окрему публікацію, може й не одну. Благо, як експерт, можу міркувати вільно: ні за мандат, ні за посаду, ні за кар’єру тремтіти не треба. А як діючим, кар’єрним депутатам заливати бензином розпечену громадську думку?

Тож і уникають вони принципової розмови, тягнуть її до після виборів.

Повне скасування недоторканності, як повний ступор

Вище ми розглядали ситуацію довкола законопроектів про недоторканність не аналізуючи їх тексту. Бо змістовного розгляду уникають і депутати.

Та як мотузочці не витись, а кінчик вистромить, рано чи пізно дійде і до змісту. А він — банально-неприйнятний: повністю позбавити депутатів юридичного імунітету. В ідеалі це бездоганно: Кампанелла, Мор, Кабе — агов!, у реаліях нестерпно: агов, Робесп’єр, Гітлер, Сталін!

Читайте також: Сенченко: Президент Порошенко – найбільш зацікавлена особа у знятті депутатської недоторканності

Не думаю, що знайдеться 300 демагогів з мандатами настільки безвідповідальних, що відкриють шлюз новітнім проскрипціям. Тож у підсумку і президентський оригінал №1776 і депутатська копія №6773 приречені.

Чого ж не відхилили руйнівний президентський проект зараз?

По-перше, коли ще масові емоції поступляться громадянській розважливості. По-друге, відхиляти президентський законопроект, кар’єрі не на користь.

Натомість, якщо продублювати президентський текст, по-перше, виборчих балів можна піднабрати, по-друге — час виграти. А там проглядає виграшна комбінація: перед виборами попередньо законопроект схвалити (електоральні бали сюди!), а розхльобує хай наступне скликання!

Це – узагальнена позиція народних депутатів, корпоративна воля парламенту, рівнодійна, так би мовити. Окремі фракції і особистості мотивовані інакше, скажімо демократичну опозицію кар’єра під цим президентом навряд чи спокушає. Та не вона там править бал.

Громадська думка і масові інстинкти

Зважаючи на викладене, я б не покладав усю відповідальність за недоторканний ступор на парламентарів: повне скасування депутатського імунітету — політичне самогубство держави, а пошук компромісного, оптимального варіанту — політичне самогубство шукачів.

Неприйнятна і повна безкарність злодіїв з мандатами, неприйнятна і повна беззахисніть послів від виборців у владу. Сподіваюсь, усе буде як слід, але переконаний — не все одразу.

Для початку варто пригамувати емоції і перенести питання в технологічну площину: як не крути, а нормативне вирішення там. Конструктивна позиція громадськості має переважити нігілістські емоції, тоді з’являться і якісні законодавчі рішення.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO