Після бурхливого обговорення колонка пані Мостової у соціальних мережах. Ще більш гостро постало питання про трудову еміграцію, відтік молоді, «вимивання інтелекту», занепад науки і освіти. Все це і багато іншого стали причинами багатьох негараздів незалежної України.

За неофіційними даними, наразі населення України зараз складає 38 мільйонів осіб. Перепис населення не проводився вже багато років. Почали ми свій незалежний шлях з цифри у 52 мільйони. Багато з нас пам’ятають ту гучну соціальну рекламу і біл-борди середини 90-х "Ти не один. Нас 52 мільйони. 1 + 1". Питання: а де сьогодні ще 12 мільйонів?

Майже 30% трудових мігрантів-українців перебувають у віці до 30 років, інші 30% у віці до 40 років. Тобто 60% заробітчан – це відносна молодь. Ті, хто мав би розвивати Україну. Паралельно варто відзначити, що 31% цих мігрантів мають вищу освіту. А тепер – ключове.

Читайте також: Откуда 80% неудачников во взрослой жизни

Чим займаються наші заробітчани на чужині? Що робить ось цей 31% працівників з вищою українською освітою? Жінки в Італії, Греції, Португалії та, навіть, Туреччині працюють у сферах обслуговування та торгівлі. Мігранти-чоловіки зайняті переважно у сфері будівництва. І, на жаль, вони не провідні інженери (за рідкісним виключенням), а звичайні будівельники. І тут не потрібна ні статистика, ні офіційні дані. Це факт. У західних областях майже усі батьки на заробітках. І якщо раніше вони передавали передачі і гроші рідним на Батьківщину, то тепер все частіше намагаються забрати решту рідні до себе в Європу.

То чому ж склалося так, що наших “спеціалістів” з вищою освітою не цінять ні вдома, ні на чужині? В Україні працює майже 150 приватних вищих навчальних закладів. Не всі, звичайно, критично погані. Але за останні 5 років траплялися непоодинокі випадки припинення діяльності комерційних закладів. Часто стається так, що диплом того чи іншого ВНЗ взагалі не сприймається роботодавцями.

Що ми маємо далі? Отримує студент Іван свій диплом і не знає, куди себе діти. На роботу за профілем з відсутністю знань його брати ніхто бажання не має. Ні в Україні, ні за її межами. Тоді Іван починає опановувати діяльність, яка особливих знань не потребує. Але в Україні на такій роботі він бажаної заробітної плати не отримує. Тоді Іван починає шукати кращої долі у Польщі, Італії, Чехії чи Португалії.

Але не все так погано. І тут ми згадуємо тих українців, кого “забрали” працювати закордон як супер спеціаліста. Це, наприклад, мій колишній студент і друг Остап Столярчук, який працює в компанії “Google”. Але момент - він не випускник приватного інституту в області X, а закінчив КНУ імені Тараса Шевченка. В світі добре відомо, що університет входить в 500 кращих вузів світу за рейтингом QS і має найвищий рейтинг в Scopus серед університетів України.

КНУТШ чи, наприклад, Могилянка – це Альма-матер не одного покоління еліти України. Єдина проблема - один чи п’ять топових навчальних закладів України не здатні вивчити усіх. В чому успіх? Що має бути у ВНЗ, який здатний дійсно навчити та виховати свідому молодь?

Стабільна антикорупційна політика. Якщо оцінку можна купити, то це не оцінка і це не знання. Напевно, саме тому ТОП-ВНЗ країни проводять жорстку та безкомпромісну антикорупційну політику. В КНУ імені Тараса Шевченка, наприклад, наразі існує гаряча лінія для звернень щодо проявів корупції та провідний фахівець з протидії корупції. Могилянка теж завжди виділялася особливою нетерпимістю до проявів хабарництва. Як наслідок – не одна тисяча успішних випускників.

Викладацький склад. Якщо Ваш викладач виключно теоретик – він ніколи не дасть Вам максимум знань. Не може читати курс “міжнародний бізнес” людина, яка ніколи цим бізнесом не займалася. І так у кожній спеціальності.

Матеріально-технічна база. Студент може відчувати себе гідною одиницею соціуму, якщо для нього створені відповідні умови. КНЕУ імені Вадима Гетьмана (не всі, але більшість) КНУ імені Тараса Шевченка та ІМВ КНУ мають одні з найкращих гуртожитків Києва. В таких умовах студентство може навчатися, розвиватися і відчувати себе комфортно. Студент – це особистість, яка має навчатися у теплій аудиторії, користуватися повноцінною бібліотекою та усвідомлювати свою власну гідність. Коли живеш у кімнаті з тарганами, взимку приймаєш холодний душ і спиш на зламаному ліжку, то про гідність вже особливо не говориш і особливої любові до батьківщини теж не відчуваєш. У такій ситуації природними є думки про переїзд за кордон і квиток в один кінець.

Знання іноземних мов. Глобалізація Україну не оминула. Тут аргумент єдиний – без знання англійської мови знайти хорошу роботу все складніше. Тенденція – роботодавці вимагають володіння двома іноземними мовами.

Сильний ректорат . Прізвища Мелешевич та Губерський у науковому середовищі відомі кожному. Це люди, які своє життя присвятили розвитку науки та освіти. Послідовний ректорат, комплексний підхід до управління навчальним закладом – гарантія розвитку вишу та майбутнього його студентів.

Забезпечити студента практикою . Теорія – це чудово. Практика – запорука того, що молодий спеціаліст буде розуміти усі необхідні процеси. Майбутній дипломат повинен постажуватися у Міністерстві закордонних справ. Майбутній юрист повинен відвідувати судові засідання. Майбутній журналіст повинен розуміти як працює телеканал.

І на останок,  КНУ імені Тараса Шевченка та ЛНУ імені Івана Франка ТОП-ВНЗи, які знову отримав майже по 60 тисяч заяв на вступ у 2017 році. Абітурієнтів приваблюють англомовні магістерські програми, подвійні дипломи, достойна матеріальна база, практика та послідовний ректорат.

Читайте також: "Это нормально – чего-то не знать поначалу". Подсказки первокурсникам​​​​​​​

А ось що робити з приватними “інститутами на один день” - це питання. Напевно, краще менше, але якісно, щоб потім українські “магістри” не шукали роботу продавців десь за межами країни.

І головне наразі - брати приклад з перших та не заважати нормальному функціонуванню вибудованих систем Національних університетів. Адже незабаром вибори. А студенти – це електорат, на який завжди ті чи інші політичні сили хочуть впливати…

І ключове, щоб у своїх технологіях та перемогах ми ставили правильні пріоритети. Україна має піклуватися про свою майбутню еліту, а не “грати у професіоналів”, друкуючи дипломи другосортних інститутів з "блискучим майбутнім", у кращому випадку вигукувати "вільна каса". Доречі і цієї роботи скоро може не бути, світ дуже швидко роботизується.