Дорогою на роботу. Зранку слухала Ранкову Свободу, обговорювали використання соцмереж у пропаганді, зомбування «широких мас», замакітрювання голів, про те, що маємо покоління, яке читає лише заголовки у тих же соцмережах, про ігнор загалу серйозних інформаційних сайтів. Все зводиться до того, що людей тягне у соцмережне гавкотіння, де боти працюють на розкол, а не на порозуміння. А це дика психопатія, нервозність і всезагальна стервозність.

Ну це моя інтерпретація передачі. Отож дорогою на роботу думала про те, що «романтичний» період того ж Фейсбуку, який я зробила одним з персонажів «Моєї грішної журналістики», залишився позаду. В наше нормальне, «людське» спілкування в усі шпарини лізуть й лізуть ті, хто має нас за маріонеток.

Читайте також: Герої не вмирають! Мережу вразило зображення загиблого в бою з російськими окупантами співака на стіні готелю у ЄС. ФОТО

Цього й слід було очікувати: з’являється якась популярна комунікативна платформа, минає трохи часу, й вона стає інструментом у всяких політичних розкладах – як добрих, так і підступних. Маємо таке пахуче вариво соцмережної локшини. Пам’ятаєте, що нас мають за «біомасу»? Пам’ятайте.

Який вихід? Важко, але не смертельно. Все-таки читати серйозні ЗМІ й якісні книги. Фільтрувати як френдів, так і власний «базар». Виходити з віртуалу, роздивлятися навколо себе.

Читайте також: Від захоплення до розчарування. Як у коаліції та опозиції реагували на послання президента

... З вікна тролейбуса побачила одного колись дуже агресивного у своїх судженнях політолога, викладача львівського «ветеринарного» вишу. У нього й вираз обличчя завжди такий, що ось зараз скаже гадість:) А тут, дивлюся, усміхнений, кутики очей добрі-добрі – на повідку веде маленького песика, виводить з парку Франка; і ця дрібонька тваринка на моїх очах перетворила вічного буркотуна на милого чоловіка.

... І ще морозиво, ЧОРНЕ морозиво. Його дівчинка винесла з кав’ярні біля університету. Я ще такого не бачила і не куштувала. Є до чого прагнути).