MENU

Дві різні України

2494 0

Познайомилась на вокзалі з ватною бабушкою.

Підходить вона до мене, вся така старенька, немічна, одне око сльозиться...

Читайте також: Жахлива трагедія на Донбасі – однорічну дитину вбило струмом

- Внучечка, ты что, в АТО? А что ты там делаешь?

- Воюю, - кажу.

- А с кем ты там воюешь? С украинцами?

- Та які вони українці, вони зрадники, за Росію воюють.

- Ой, внучечка, да разве можно воевать с Россией? Россия большая, сильная. Ты на себя посмотри. Ты такая слабая, худая, нежная. Езжай домой...

Читайте також: Звикли люди, що у нас війна

Далі була довга розповідь про хорошого і прекрасного бабусиного онука, який свого часу, на відміну від дурненької мене, благополучно відкосив від мобілізації, занісши комусь там грошей, і тепер спокійно живе, працює, годує бабусиних правнуків. Дім - повна чаша, ось як треба жити. Для родини своєї треба жити, а не воювати за олігархів.

Довго переповідати не буду, але скінчилося все тим, що розпрекрасний бабусин онук, якого, як виявилось, чекала вона на платформі, не прийшов забрати її з вокзалу, і дві бабусині важкезні сумки довелося тягнути поганій і слабкій мені.

Життя - воно таке, символічне іноді.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини